Є моменти, коли відкриваєш Figma… і не відчуваєш нічого. Ні цікавості, ні драйву, ні натхнення. Лише порожній екран і дедлайни в голові.
І це не “лінь”. Це вигорання. Коли ти віддаєш стільки себе у кожен піксель, що забуваєш про себе як людину.
У такі періоди я навчаюсь повертатись до основ: 🔸 Малювати від руки — без цілі, просто для себе 🔸 Йти на прогулянку без телефону 🔸 Дивитись, як дизайноване життя — не лише екрани, а світ навколо 🔸 Говорити з іншими творцями. Чесно.
Творчість — не нескінченний ресурс. Але вона повертається, коли ми перестаємо її тиснути.
🕊️ Якщо ти зараз у такому стані — це не кінець. Це просто пауза. І вона теж частина процесу.