Ну що, знову... Знаєте, я вже збився з рахунку, скільки разів я прокидався вночі від вибухів або звуків сирен. Це стало якоюсь жахливою, буденною реальністю для нас, українців. І знову Дніпро... Місто, яке я люблю, яке стало символом стійкості, знову змушене оплакувати своїх мешканців. Минулої ночі, з 22 на 23 квітня 2026 року, воно зазнало чергової, масованої атаки російськими дронами-камікадзе. Це суцільний терор росії - держави терориста.
Я дізнався про все зранку, коли відкрив стрічку новин у Telegram. Перше повідомлення було від офіційного каналу Олександра Ганжі, голови Дніпропетровської ОВА. Знову загиблі, знову поранені. І найстрашніше – діти. Як виявилося, станом на ранок, троє людей загинули. Це вже не просто цифри, це чиїсь батьки, чиїсь діти, чиїсь друзі. І десять поранених... Хтось із них, можливо, ніколи не зможе жити повноцінним життям. Серед постраждалих – дві дівчинки, 9 та 14 років. Просто уявіть собі: діти, які мали б радіти життю, гратися, вчитися, опинилися в епіцентрі цього пекла. І їхній стан, як і стан трьох дорослих, оцінюється як середньої тяжкості. Це просто жахливо.
Я часто думаю: що відчувають ці діти, коли чують звуки сирен, коли бачать ці вибухи? Який слід це залишить у їхніх душах? Якась незбагненна жорстокість. І це все відбувається в нашому, здавалося б, цивілізованому світі.
А руйнування? Вони просто приголомшують. Офіційні джерела повідомляють про пряме влучання та падіння уламків у 13-поверховий житловий будинок. Це ж чиїсь квартири, чиїсь затишні куточки, які миттєво перетворилися на руїни. У кількох квартирах виникли пожежі, і рятувальні служби змушені були працювати над їх ліквідацією та розбором завалів. Окрім цього, пошкоджено приватні будинки та автомобілі. Виходить, що ця нічна атака торкнулася не лише окремих будівель, а й багатьох людей, які просто хотіли спокійно поспати в своїх домівках.
Я навіть не можу уявити собі той хаос, який панував у місті цієї ночі. Вибухи, вогонь, дим, крики людей... Це просто не вкладається в голові. Таке відчуття, що ми живемо в якомусь фільмі жахів, який ніяк не закінчується.
Ось відео наслідків обстрілу в Дніпрі:
І це не лише про житловий сектор. У місті зафіксовано займання на території кількох об'єктів. Це означає, що пошкоджена й інфраструктура, яка забезпечує життєдіяльність міста. Рятувальні служби працюють над ліквідацією наслідків та розбором завалів, і це просто величезна робота, яка вимагає багато зусиль та часу.
За даними Повітряних Сил, місто атакували дрони-камікадзе типу «Shahed». Загалом по Україні цієї ночі було випущено 155 БпЛА, з яких 139 збито. Ви просто уявіть собі: 139 дронів було збито! Це величезна робота наших військових, які працюють цілодобово, щоб захистити нас. І це ще одна причина, чому ми повинні їм допомагати та підтримувати їх.
Але, на жаль, навіть цього недостатньо, щоб захистити нас від усіх атак. Це просто якась нескінченна війна, яка вимагає від нас все більше і більше зусиль. І це просто величезна психологічна напруга, яку ми відчуваємо кожен день.
Знаєте, я вже не можу просто так дивитися на новини про обстріли. Вони викликають у мене якусь незбагненну лють та гнів. Як це можливо, що в нашому світі, де ми так багато говоримо про права людини, про гуманність, про мир, відбувається таке? Як це можливо, що люди можуть так жорстоко ставитися до інших людей?
Я часто думаю про те, що ми можемо зробити, щоб це припинити. Ми можемо допомагати нашим військовим, ми можемо підтримувати один одного, ми можемо розповідати про те, що відбувається в Україні, всьому світу. І ми повинні це робити, щоб не дати цьому жаху продовжуватися.
І Дніпро... Місто, яке я люблю, яке стало символом стійкості, знову змушене оплакувати своїх мешканців. І це не перший такий удар. Протягом квітня 2026 року інтенсивність обстрілів Дніпра зросла. Попередній масштабний удар відбувся 16 квітня 2026 року, коли через ракетно-дронову атаку загинуло 5 осіб та було пошкоджено будівлю Дніпровського художнього музею. Це просто величезна втрата для культури нашої країни, для нашої історії. І це ще одна причина, чому ми повинні захищати нашу країну та нашу культуру.
Давайте підтримувати один одного, давайте допомагати нашим військовим, давайте вірити в те, що ми переможемо. І я вірю в те, що ми переможемо, тому що ми сильні, тому що ми разом, тому що ми боремося за свою країну та за свою свободу.