Привіт дорогі читачі. Настав таки той день, коли я буду говорити про кохання. Причиною такого повідомлення послужив щотижневий челенж від @teamukraine - "ualovefromthefirstsight". Головне питання конкурсу: “Чи існує кохання з першого погляду?”.
Почну відразу з відповіді, а потім уже буду розповідати, чому я так вважаю НІ.
Почнемо. Зі своєю дружиною, яку я кохаю, я знайомий з 2008 року. Перший раз, коли я з нею познайомився, я був наскільки “розслаблений” після святкування дня народження, що на ранок зовсім не пам'ятав її обличчя. Я вчинив як справжній “джентльмен” - відібрав у неї мило в умивальній кімнаті, куди вона “вчасно” прийшла змити на ніч макіяж. В той момент я відпочивав від “розслаблення” на підвіконні з сигаретою в зубах. Мило я все ж таки віддав, але тільки після того, як дружина погодилась йти наступного дня на “побачення”.
Прокинувшись вранці, я швидко зібрався на навчання, “віднавчався”, потім неквапливо повернувся до гуртожитку. І, тільки після того, як я пройшов мимо кімнати, в якій жила дружина, я згадав свою вечірню пригоду. На вулиці була вже майже літня пора, більшість предметів я вже здав і готувався до першого кроку. Вирішивши продовжити пригоду я підійшов до кімнати і тільки коли вже зайшов, методом виключення я зміг знайти кого ж я там запросив на побачення.
Перше побачення, було ще гірше від знайомства. Ми не пішли ні в кіно, ні в парк, ні в кафе, ми просто гуляли по тим вуличкам біля гуртожитку, де я ще не бував (давно хотів там бути, а приводу раніше не було). Пам'ятаю, як мене бісила її впертість. В один із таких моментів розмови, коли “баба яга все одно проти” я поставив першу підніжку. Під кінець “прогулянки-побачення” я поставив 3 підніжки і через одну з них дружина ледве не впала. Після такого незабутнього побачення дружина не жалкувала епітетів. (Наприклад “Дебіл”, це було одне з найменш образливих).
Після таких сюрпризів, дружина вирішила “терміново” змінювати місце прогулянки з безлюдних вуличок до торгового центру де багато людей”. До торгового центру ми йшли по паралельним пішохідним доріжкам, адже дружина тільки те й робила, що висловлювала “компліменти” в мій адрес та зарікалась ще колись зі мною зустрічатись. В торговому центрі вона купувала чай на вагу, який так пах, хо я не встояв і купив ще 2 різновиди які коштували найдорожче, і я бачив що він їй сподобався, але вона шкодувала грошей. Зворотню дорогу ми пройшли “дуже” швидко (ніколи раніше не бачив, щоб дівчата так швидко ходили).
Години, через 4 після “побачення” я запросив її скуштувати чай, який я купив і подивитись якийсь фільм на, ноутбуці. В той момент я був крутим власником свого вірного Dell Inspiron 1501. Не знаю чому, але вона погодилась незважаючи на те, що до цього сотню разів зарікалась говорити зі мною.
Через рік, ми почали офіційно зустрічатись, коли вона покинула свого хлопця, з яким вона зустрічалась до цого 5 років, і який уже от-от збирався робити їй пропозицію. Далі було по всякому. Після 2 років спільного життя в гуртожитку, ми пройшли 4 роки зустрічань на відстані (я в Києві, потім Черкаській області, а вона в Дніпрі, потім Кропивницькому). Випробування відносин відстанню виявились найскладнішими. Було по всякому, головне що ми залишились разом. З 2015 року ми одружені, через 1,5 роки у нас з'явився син. Ні я ні дружина точно не відчували нічого подібного “коханню з першого погляду”, але зараз я часто ловлю себе на думці. що ми вже рідні люди, кохання яких переросло в щось більше.
Що стосується кохання з першого погляду, то до знайомства з дружиною, та і після, я дуже часто спостерігав за собою дещо подібне, але після більш близького знайомства, все очікування “обламывались”. Взагалі, я дуже влюбчива людина, мені складно пройти мимо красивої дівчини і не закохатись в неї хоча б на декілька секунд. Я намагаюсь з цим боротись, хоча можливо і не варто…
Зовсім інша історія з різними місцями. В мене є кілька дуже приємних місць в моєму місті, біля домівки батьків, та і часто я зустрічаю їх в незнайомих містах, Ось в такі місця я дійсно закохуюсь з першого погляду, і потім чітко пам'ятаю їх на потязі дуже довго часу. Вибачайте за великий об'єм, як кажуть “Остапа понесло”.
10% від виплат даної статті я відправляю на своєрідний “депозитний” рахунок своєму синові @andruto. На мою думку заощадження на блокчейні HIVE буде набагато цікавішим за будь-який депозит, що я знаю.
I send 10% of the payments of this article to a kind of "deposit" account to my son @andruto. In my opinion, saving on the HIVE blockchain will be much more interesting than any deposit that I know of.
Весь зміст створено автором за псевдонімом @cranium для однойменного блогу на блокчейні HIVE. Використання будь-яких матеріалів дозволено лише після погодження з автором.
Все содержимое создано автором за псевдонимом @cranium для одноименного блога на блокчейне HIVE. использования любых материалов разрешено только после предварительного согласия автора.
All content was created by the author under the pseudonym @cranium for the blog of the same name on the HIVE blockchain. The use of any materials is allowed only after agreement with the author.
Not got an account yet? Sign up to Hive!
| Posted in HIVEUA | Join Team Ukraine Social Media |
|---|---|