Україну охопила ледь не ейфорія – здається, омріяна помісна церква вже не за горами після колективних послань Ради та ієрархів до Варфоломія. Для видання InfA експерт аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрій Олійник прокоментував, чи є підстави для оптимізму в цьому важливому питанні.
Верховна Рада підтримала звернення єпископів УАПЦ і УПЦ КП до Вселенського патріарха Варфоломія. Очікування як суспільства, так і політико-експертного середовища значно зросли. До того ж, наявна сприятлива зовнішня кон’юнктура – Туреччина набагато менше залежить від поставок російського газу і туристів, ніж кілька років тому. Тому Ердоґан не повинен зупиняти процес, як це було 2008 року, вважає Олійник.
«На моїй пам’яті визнання з боку Константинополя артикулюється чи не щорічно. Особливі маркери – 2005 рік, коли в Успенській церкві УАПЦ у Львові мало не відкрили подвір’я Вселенського патріархату, і 2008 – коли все знову зірвалось, кажуть, через вплив Путіна на Туреччину. Тож ми нічого не втрачаємо, просто знову і знову розхитуємо неприйнятну для України ситуацію.
Інше питання – хто ж буде основою нової, визнаної Фанаром церкви. З УПЦ КП непроста ситуація – Філарет неодноразово відхиляв навіть можливість тимчасової відмови від патріархійного статусу (подейкують, і через це також зірвалися переговори в липні 2008-го). Але час іде, і за сприяння держави все може змінитись на користь компромісу. Більш вірогідний варіант – прийняття до лона Вселенської церкви УАПЦ, яка з 2002 (за митрополитів Мефодія і Макарія) постійно це декларує і демонстративно поминає саме Варфоломея. В УАПЦ традиційні контакти з УПЦ в США, яка з 1990-х перебуває під омофором Фанару (район у Стамбулі, де розташована резиденція Вселенського патріарха – ред.) гарні стосунки з «канонічними» ієрархами сусідньої Польської православної церкви.
Але не виключений і третій варіант – призначення грецького (чи українсько-діаспорного) єпископа в якості екзарха. І вже навколо нього єднатимуться українські церкви. Це гірший варіант, продовження роздробленості – але нічого критичного. Зате православні побачать, хто з єпископів готовий до єднання, а хто лише шукає приводи для відмови.
Зараз найважливіше – вибити з рук Москви головний козир «канонічності». З іншого боку, Варфоломій зустрічався і з президентами Македонії та Боснії і Герцеговини, очевидно, з метою запропонувати власні сценарії для кількох застарілих конфліктів. Тому можна очікувати продовження протистояння умовно фанаро-грецької та прокремлівської груп у православній ойкумені. Гіршої ситуації, ніж була, вже не буде, тому варто дивитися з обережним оптимізмом у майбутнє», – прогнозує експерт.
Джерело:
https://infa.ua