Hi, friends!
It's been a long time since I've been here, in this interesting community, where you can show your creativity and observation...
Well, yesterday I went for a walk in the forest in search of mushrooms and ended up in an area that was little known to me. Once there was a clearing here and gradually the bare space was conquered by birches, aspens, spruces, and here and there it is all turning into a young forest with the addition of hornbeams and beeches.
It's unrealistically difficult to walk here, because under your feet there is tall tangled grass and fallen trees...
To be honest, I even got a little lost. And what was my surprise when I came across this small forest lake.
I dreamed of finding it, but I didn't know the exact coordinates. The history of its appearance is sad. 2-3 years ago, debris from a rocket of the russists fell here and two craters formed in my forest, which is a national reserve. Gradually, one of them filled with water...
There are still bare trunks of burnt trees above the water. As a reminder that the damn war knows no borders and there are no safe places in Ukraine.
But nature is recovering.
It's cool, pleasant by the water. I look into the water and see that the trees are reflected there as well as the blue sky, and a little white cloud. Beautiful.
Perhaps this reflection is not ideal or a masterpiece of photography. But it is important to me. Because unfortunately there are no bodies of water in my area. Therefore, even such a lake decorates the forest...
And maybe it's good that almost no one knows about it. Only animals walk in these thickets.
Привіт, друзі!
Давно я не була тут, в цій цікавій спільноті, де можна проявити свою творчість і спостережливість...
Що ж, вчора пішла на прогулянку в ліс у пошуках грибів і опинилась у мало знайомій мені місцевості. Колись тут була вирубка і поступово голий простір завоювали берези, осики, ялини і де-не-де це все вже перетворюється у молодий ліс з додаванням грабів та буків.
Ходити тут нереально важко, бо під ногами висока заплутана трава і впалі дерева... Чого не зробиш заради грибів:)
Чесно кажучи, навіть трошки заблукала. І яким було моє здивування, коли натрапила на це невелике лісове озерце.
Адже я мріяла його знайти, але не знала точних координат. Історія його появи сумна. Здається 2 чи 3 роки тому тут впали уламки від ракети рашистів і в моєму лісі, який є національним заповідником, утворились дві вирви. Поступово одна з них наповнилася водою...
Досі тут над водою є голі стовбури обпалених дерев. Як нагадування, що коята війна не знає кордонів і безпечних місць в Україні нема.
Але природа відновлюється.
Біля води прохолодно, приємно, бо на вулиці аж восени почалась спека. Я зазираю у воду і бачу, що там відобразилися дерева. І синє небо, і трошки білої хмари. Гарно.
Можливо, це відображення не є ідеальним чи шедевром фотографії. Але це важливо для мене. Бо на жаль у моїй місцевості немає водойм. Тому навіть таке озерце прикрашає ліс...
І може добре, що майже ніхто про нього не знає. У цих хащах ходять лише звірі.
