Привіт усім хто любить історії подорожей! Або подорожі з цікавими історіями;)
Це вже мабуть третя поїздка до Кракова, в цей день мав бути цілий день дощ і моєму місті. І я вирішила поїхати до великого міста на прогулянку з сином. Зранку ми зібралися і поїхали. Дорогою Максим спав, а я все прислухалася чи добре їздить моє авто після випадку, про який я писала раніше.
Але все було добре і ми щасливо доїхали до великого міста.
Звичайно ж пішли в замок Вавель. І ця прогулянка була вже іншою. Якщо в перший раз ми бігли щоб швидше і більше всього побачити. То в цей раз все було більш спокійніше. Максим їздив своїм самокатом. А я все йому нагадували, як ми були тут з моєю мамою. Це вже зовсім інші почуття. Наче прогулянка в спогадах.
Здалеку ми побачили величний Вавель на березі Вісли. Людей було багато як завжди. Лише тепер я змогла помітити зіркові відбитки долонь. Максим все приміряв кожну долоню до своєї.
Hello to all who love travel stories! Or travels with interesting stories;)
This is probably the third trip to Krakow. On this day, it was supposed to rain all day in my city as well. And I decided to go to a big city for a walk with my son. In the morning we got together and left. Maksym was sleeping on the way, and I kept listening to see if my car was running well after the incident I wrote about earlier.
But everything was fine and we happily reached the big city.
Of course, we went to Wawel Castle. And this walk was already different. If the first time we ran to see more and faster. This time everything was calmer. Maxim rode his scooter. And I kept reminding him of how we were here with my mother. These are completely different feelings. It's like a walk down memory lane.
From afar, we saw the majestic Wawel on the banks of the Vistula. There were many people as usual. Only now I was able to notice the star palm prints. Maksym tried everything on each palm against his own.
Все залишалося таким же прекрасним, лише цвіли зовсім інші квіти. Квіти були вже осіннього характеру, а тоді коли ми були вперше, то цвіли весняні квіточки. Дракон
все випускав вогонь зі своєї пащі, а люди з подивом очікували це видовище. З сторін йшли групи туристів англійською, французькою мовами. І башта на яку ми раніше вийшли на самий вершечок.
На площі я почула українську мову і щиро підійшла до жінки, яка фотографувала своїх дітей. Це була справжня українська мова, але не Львівська. Я сказала, що так мені приємно чути українську мову цієї жінки, що в моєму містечку нею не розмовляють. І вона мені відповіла, що в Кракові її вже забагато, взяла дітей за руки і пішла. Ну ок, "як за багато, то й свині не хочуть" - казала моя бабця Оля.
Everything remained as beautiful, only completely different flowers bloomed. The flowers were already of an autumn nature, and when we were there for the first time, spring flowers were blooming. The dragon kept emitting fire from its mouth, and people were waiting for this sight with amazement. From the sides, groups of tourists walked in English and French. And the tower that we climbed to the top earlier.
On the square, I heard the Ukrainian language and sincerely approached a woman who was taking pictures of her children. It was a real Ukrainian language, but not Lviv. I said that I was so pleased to hear this woman's Ukrainian language, which is not spoken in my town. And she answered me that there are already too many of them in Krakow, took the children by the hands and left. Well, ok, "if it's too much, even the pigs don't want it" - my grandmother Olya once said.
Цілий день ми провели гуляючи містом. Йшли вздовж річки, по мосту, старе місто, яке було колись єврейським гетто, але ми не відчували втоми. В одному місці я вирішила що потрібно випити кави, адже ще маю їхати з сином додому. Ми говорили з панею, яка готувала каву, про війну, про людей, про міста і про роботи. Пані зробила мені каву, а Максимові зробила какао в подарунок і мені було дуже приємно. Максим дуже втішився і побіг подякувати польською мовою. Так дивно, що коли я розмовляю з поляками, то одні дивуються, що я добре говорю польською, а інші мене постійно поправляють. Мені ще багато потрібно вивчити орфографії, але люди мене розуміють і це добре.
We spent the whole day walking around the city. We walked along the river, over the bridge, the old city, which was once a Jewish ghetto, but we did not feel tired. At one point, I decided that I needed to drink coffee, because I was going home with my son. We talked with the lady who was making coffee about the war, about people, about cities and about work. The lady made me coffee, and she made cocoa for Maxim as a gift, and I was very pleased. Maksym was very comforted and ran to say thank you in Polish. It's so strange that when I talk to Poles, some are surprised that I speak Polish well, while others constantly correct me. I still have a lot to learn about spelling, but people understand me and that's good.
Всюди ми бачимо велику підтримку українцям і дякуємо за неї. Хто робить маленькі добрі справи, інші дивляться на нас з співчуттям, але всі бажають нам добра і це найголовніше зараз для нас.
Але найбільше нам сподобалося вечором гуляти по набережній. Звучала музика, і усі охочі могли її слухати, освітлення міста створювало романтичний настрій, вогонь в дракона горів яскравіше, навіть. Запах міста вечором змінювався. Все таки це дуже гарна нагода побути в великому місті цілий день.
Дякую вам за увагу і до зустрічі в історіях про життя і подорожі!
We see a lot of support for Ukrainians everywhere and thank you for it. Those who do small good deeds, others look at us with sympathy, but everyone wishes us well and that is the most important thing for us now.
But most of all we liked walking along the embankment in the evening. Music was playing, and everyone could listen to it. The illumination of the city of Krakow created a romantic mood, the fire in the dragon mountains is brighter, even. The smell of the city changed in the evening. All in all, this is a very good opportunity to spend the whole day in the big city.
Thank you for your attention and see you in the story about life and travel!