Hi to all. Probably, when the community of life stories was created, I hoped that people would share their life stories, experiences, desires and dreams. It seems to me that no matter what is written, everything fits the community.
But no one wants to share their private life with us. This situation has been bothering me for a long time. I can't put into words how much I love this community. It's like she's my baby. I can't leave my still uncertainly walking child to fend for himself. I will write, and maybe later someone will also join.
Привіт усім. Напевно, коли створювалася спільнота життєвих історій, то я сподівалася на те, що люди будуть ділитися своїми життєвими історіями, досвідом, бажаннями і мріями. Здається мені, що би не писалося- а все підходить до спільноти.
Але ніхто не хоче з нами ділитися своїм сокровенним життям. Мене довго мучить така ситуація. Я навіть не можу передати усієї моєї любові до цієї спільноти. Це наче вона є моя дитина. Я не можу покинути свою ще таку невпевнено крокуючу дитину на самотік. Буду я писати, а може пізніше хтось також долучиться.
Today I had a lot of time to think about my question. Where are life stories disappearing? And I saw the answer on the streets of my city.
I walked along the sidewalk, looking around and looking for a clue. On one side of the street, two female students are taking pictures of each other, and next door, in a coffee shop, a guy is taking pictures of his breakfast or morning coffee,
many people at a city transport stop in the morning look not at the news, but at the lives of other people in the stories of social networks. People live someone else's life, looking at other people's ideal stories and realizing that they do not achieve such an interesting life, thereby bypassing their own life story.
Сьогодні я мала багато часу, щоб думати над моїм питанням. Куди ж зникають життєві історії. І відповідь я побачила на вулицях мого міста.
Я йшла тротуаром, розглядаючи все довкола і шукаючи розгадку. З однієї сторони вулиці дві студентки фотографують одна одну, а поряд в кав'ярні хлопець фотографує свій сніданок чи ранішню каву,
багато людей на зупинці міського транспорту оглядають зранку не новини, а життя інших людей в розповідях соціальних мереж. Люди живуть чужим життям, дивлячись на чужі ідеальні історії і розуміючи, що не досягають то такого цікавого життя, тим самим, оминаючи власну життєву історію.
There is another segment of the population that is struggling to make ends meet, working all the time at work and looking for new and new opportunities to earn money. "I have three jobs during the day, and some kind of work can be found at night. There is not enough money, there is always a lack of money," a woman I know told me.
As practice shows, contrary to my beliefs, people constantly need funds. And they are always in short supply. Have you ever seen a rich man who would give up extra money? Is there a poor person who has enough salary? People always want more. Money rules this world quite well!
Є ще інша верства населення, яка щільно бореться за забезпечення свого життя, пропадаючи весь час на роботі і шукаючи все нові і нові можливості заробітку. "Я маю три роботи вдень, а ще в вночі якась би робота знайшлася. Невистачає, постійно невистачає грошей"- сказала мені знайома жінка.
Як показує практика, в супереч моїм переконанням, людям постійно потрібні кошти. І їх завжди невистачає. Чи ви бачили багатого, який відмовиться від додатковтх коштів? Чи бідного, якому достатньо зарплатні? Людям завжди хочеться більше. Гроші таки непогано керують цим світом.
You know what? I will be interested to read your thoughts on my post. Where do life stories disappear?
Thanks to everyone for any reaction to my post. Let's be strong and we will overcome everything!
Знаєте що? Мені буде цікаво почитати ваші думки на мій допис. Куди зникають життєві історії?
Дякую кожному за будь яку реакцію на мій допис. Будьмо сильними і ми все подолаємо!
