Тема самотності вивчається і досліджується давно. В наш час, коли спілкування замінює телефон і інтернет, все більше людей залишаються наодинці. І це зрозуміло. Люди перестали потребувати оточення іншої людини. Можливо спілкування їм достатньо на роботі, в робочій переписці, в телефонному режимі з родичами.
Чоловікам так жити комфортно. Тому що жінці, яка є поряд, постійно буде чогось хотітися, новий дім, машину, шубу, галасливих дітей, нової роботи, плаття, подарунки, і ще багато чого. Є чоловіки, для яких це все нормально сприймається. Але є такі, яким краще самим, і шкода, що я це розумію надто пізно. Потрібно було просто залишити його з самим собою. А мені рухатися далі.
Жінки,і це я зараз про себе пишу, спробувавши одного разу збудувати сім'ю, доклавши усіх зусиль для цього, одного разу залишилася одною. Без роботи, без засобів для подальшого розуміння "як жити?", з маленькою дитиною на руках.
Лише допомога рідних батьків і довгий час становлення себе як особистості, виховання і навчання, щоб зустрітися з собою теперішньою. Лише якихось шість років тому, я боялася приймати рішення, боялася сказати "ні", боялася висловити свою думку, боялася бути іншою, боялася, що в мене не вийде, боялася чоловіків, боялася- не боятися.
Питання, яке я собі ставлю:
"Чи хочу я починати нові стосунки з чоловіком?"
The topic of loneliness has been studied and researched for a long time. Nowadays, when communication replaces the telephone and the Internet, more and more people are left alone. And this is understandable. People no longer need another person's environment. Maybe they have enough communication at work, in business correspondence, by phone with relatives.
Men live so comfortably. Because a woman who is around will always want something, a new home, a car, a fur coat, noisy children, a new job, dresses, gifts, and more. There are men for whom all this is normally perceived. But there are those who are better off themselves, and it is a pity that I understand this too late. You just had to leave him alone. And I have to move on.
Women, and this is what I am writing about now , having tried once to build a family, having made every effort to do so, once remained alone. Without a job, without the means to further understand "how to live?", With a small child in his arms.
Only the help of parents and a long time of becoming a person, education and training to meet the present. Only about six years ago, I was afraid to make a decision, I was afraid to say "no", I was afraid to express my opinion, I was afraid to be different, I was afraid that I would not succeed, I was afraid of men, I was afraid not to be afraid.
The question I ask myself:
"Do I want to start a new relationship with man?"
Якщо відверто, то ні. У мене було кілька спроб, і вони були невдалими. Нехай моя подруга вважає мою закоханість в чоловіка- невзаємною. Я хочу відчувати закоханість, і щоб поряд був чоловік сильніший за мене, тому і вибрала його. А він мене -ні. Іноді я дивлюся в зеркало своєї самотності. А що було б, якщо б все було по- іншому? Яким було б моє життя з ним? Чи змогла б я підкоритися йому, бути завжди приязною, веселою, бути ніжною, радитися і розуміти його, підтримувати і любити, як це потрібно в сім'ї. Розподілити обов'язки та відповідальність в нашій сім'ї. Чи змогла б я бути поступливою? Я ж іноді вперта і йду на принцип. І головне чи зможу я повністю довіряти іншій людині. Так, як довіряю своїй мамі.
Думаю, що я би все це змогла і навіть більше, якщо б він мені це дозволив і був би мені добрим партнером по житті.
Frankly, no. I had several attempts and they were unsuccessful. Let my girlfriend consider my love for her man non-reciprocal. I want to feel in love, and to have a man stronger than me, that's why I chose him. And he me -no. Sometimes I look in the mirror of my loneliness. And what would happen if everything was different? What would my life be like with him? Could I obey him, be always friendly, cheerful, be gentle, consult and understand him, support and love him as needed in the family. I divide responsibilities and responsibilities in my family. Can I yield to my principles? Sometimes I am stubborn and follow the principle
And the main thing is whether I can completely trust another person. Yes, I trust my mother.
I think I would be able to do all this and even more, if he allowed me to do so and would be a good partner in life.
Тому можливо, я не роблю якихось кроків на зустріч до чоловіків. Взагалі уникаю цього.
Мені стало комфортно жити з сином. Це така звичка, у всьому покладатися лише на себе. Я ніколи вже не буду одна.
Я не відчуваю самотності, хоч іноді дуже хочу усамітнитися. Це мені потрібно, щоб розібратися в своїх почуттях, розпланувати свої дії. Навіть, щоб написати хороший допис, я маю побути наодинці з собою.
Іноді я порівнюю себе з жінками, які мають чоловіків. Це завжди заклопотані жінки. Що приготувати на вечерю, а також, попрати, поприбирати, помити, попрацювати, як все встигати. А чоловік ще й не вдоволений чимось. Вони вдома сваряться, а на вулицю чи в гості виходять за ручку, показуючи, що в них все добре. А потім дружина по телефону скидає свої жалі на чоловіка своїй подрузі, мамі, сусідці. "А що там в тебе може бути, ти ж не маєш чоловіка" (Я сподіваюся, що у вас все добре, не так як я це побачила в сусідів)
У мене також є певні домашні справи, але я їх виконую, коли мені захочеться. Багато часу я приділяю для спорту, для косметики і одягу, і для свого особистого розвитку.
So maybe I'm not taking any steps to meet the men. I avoid this altogether.
It became comfortable for me to live with my son. It is such a habit to rely only on yourself in everything. I will never be alone again.
I do not feel lonely, although sometimes I really want to be alone. I need it to understand my feelings, to plan my actions. Even to write a good post, I have to be alone with myself.
Sometimes I compare myself to women who have men. These are always concerned women. What to cook for dinner, as well as to wash, clean, work, how to keep up. And the man is still not happy with something. They quarrel at home, and go outside showing that they are all right. And then the wife on the phone throws her pity on her husband to her friend, mother, neighbor. "And what can you have there, you don't have a husband" (I hope you're all right, not like I saw it in the neighbors)
I also have some household chores, but I do them whenever I want. I spend a lot of time on sports, cosmetics and clothing, and personal development.
В цьому і є моє ЩАСТЯ! Бути в гармонії з собою і зі світом. Я надзвичайно щаслива жінка і мама чудового здорового хлопчика. Я маю безліч можливостей, і я незалежна ні від кого і ні від чого. Все в моїх руках! Моє життя і благополуччя в моїх думках.
Я живу цим!
Чомусь я притягую багато людей, яких не дуже добре знаю. І чомусь людям цікаво зі мною спілкуватися. Іноді в цих розмовах я чую і розвиваю свої нові думки. Тому я думаю, що не можу належати одному чоловікові, що він просто не витримає слухати мене і мої щоденні роздуми. І піде. А я так не хочу в ньому розчаровуватися. Тому я залишаю все так як є. Я залишуся зі своїми мріями і думками- "а як все могло б бути?"
This is my HAPPINESS! I be in harmony with myself and the world. I am an extremely happy woman and the mother of a wonderful healthy boy. I have many opportunities, and I am independent of anyone or anything. Everything is in my hands! My life and well-being are in my thoughts.
I live by it!
For some reason, I attract a lot of people I don't know very well. And for some reason people are interested in communicating with me. Sometimes in these conversations I hear and develop my new thoughts. So I think I can't belong to one man, he just can't stand listening to me and my daily thoughts. And he will go. And I do not want to be disappointed in him. So I leave everything as it is. I will stay with my dreams and thoughts - "how could everything be?"
Дякую вам, що прочитали. Мені буде приємно прочитати ваш коментар до цього допису. А також ваш допис і роздуми на тему самотності. Що це за такий емоційний стан?
Або напишіть свою цікаву історію з життя.
Як завжди пропоную використовувати тег #lifestories
До нових зустрічей!
Thank you for reading. I will be happy to read your comment on this post. As well as your post and reflections on loneliness. What is this emotional state?
Or write your own interesting life story.
As always, I suggest using the #lifestories tag
Until We Meet Again!