Sometimes the sky is so beautiful that I wish I could fly! Sometimes clouds give us great inspiration and cheerfulness, contribute to the emergence of new ideas or simply calm down. I think you can continue my thoughts, because every cloud lover has his own emotions when looking at the sky!
August is a capricious month. In my country, it is like a bridge between summer and autumn. It is in the last days that this capriciousness manifests itself at 100%! Yesterday I accompanied my friend to the train, she and her son stayed with me for several days. We should have waited another 15 minutes, the train was late... I spent this time without taking my eyes off the sky.
If you look carefully at my photos (unfortunately, I couldn't post more than 10), you will see that at first the sky was blue and clouds were gathering here and there. They were clouds of various types and shapes, like layers of cream on a huge cake of the sky. At first, I was annoyed by the wires and other details of the station, but there is also a kind of beauty in this.
As soon as my friend got on the train and left, I noticed that the clouds filled almost the entire sky and became stormy, dark gray! I got to my car and a few drops began to fall... There was no heavy rain yesterday, the clouds once again traveled somewhere...
Love you, sky!!!
This is my entry to Love the clouds contest #149 by 
.
I invite you to join this great contest. Rules are here.
Іноді небо буває таким прекрасним, що я жалкую, що не вмію літати! Іноді хмари дарують нам велике натхнення і бадьорість, сприяють появі нових ідей чи просто заспокоюють. Думаю, ви можете продовжити мої думки, адже у кожного любителя хмар свої емоції при спогляданні неба!
Серпень — це місяць примхливий. У моїй країні це ніби місток між літом і осінню. Саме в останні дні ця капризність проявляється на 100%! Вчора я проводила свою подругу на поїзд, вона з сином гостювала в мене кілька днів. Нам слід було почекати ще десь 15 хвилин, потяг спізнювався... Я цей час провела не відводячи погляду від неба. Дивовижно, якщо ви уважно подивитеся мої фото (на жаль не вийшло розмістити більше 10), то побачите, що спочатку небо було блакитне і де-не-де збиралися хмари. Це були хмари різних видів і форм, наче шари крему на величезному торті неба. Спочатку мене дратували проводи та інші деталі вокзалу, та в цьому теж є своєрідна краса.
Як тільки моя подруга сіла в поїзд і поїхала, то я помітила, що хмари заполонили майже все небо і стали грозовими, темно-сірими! Як тільки я добралася до свого авто, то почати падати поодинокі краплі... Сильного дощу вчора не було, хмари вкотре кудись помандрували... Люблю тебе, небо!!!