Ми так звикли до цієї реальності. До реальності, де щодня виють тривоги, а з фронту приходять сумні звістки.
Що буде після перемоги? Що ви зробите в першу чергу, кому подзвоните, якими будуть ваші слова? Якою буде вияв вашої радості? Що буде після досягнення мети?
...Нам більше не доведеться плести максувальні сітки та збирати кошти на ще одну машину або дрон? Передавати туди теплий одяг та домашню їжу...
...Нас більше не потрібно буде чекати звістки від друзів чи рідних з пол бою?
...У наші міста і села більше не будуть привозити героїв "на щиті"?
...У нашому небі будуть літати звичайні пасажирські літаки?
...Ми назавжди видалимо цей набридливий додаток "повітряна тривога" з наших смартфонів?
Але це все з позиції цивільних. Воїнам значно важче жити без війни. Вони часто схожі на отаке зламане дерево, яке мені трапилося серед ще торішніх фото.
Насправді це дуже складне і поки що абстрактне питання про закінчення війни.
А найгірше те, що окрім зовнішніх ворогів у нас ще є внутрішні.
Корупція, зневага до законів, відсутність правосуддя... Цих ворогів важче визначити та покарати, хоча і цілком реально. А чи буде колись виконуватися закон України про державну мову?.. А скільки колаборантів будуть ходити далі нашими вулицями?
Мені здається, що після перемоги будуть важкі будні.