Привіт, друзі! Знову повертаюся до вас із темою, над якою філософи (і ми з вами, давайте чесно) ламають голови вже століттями. Знаєте цю вічну суперечку: людина народжується «чистим аркушем», і все, що ми думаємо, — це лише реакція на зовнішній світ? Чи, може, наш мозок вже має певні налаштування ще до знайомства з цим світом?
Скажу прямо: наука вже майже дісталася до відповіді. І вона, як на мене, просто неймовірна.
Вчені з Університету Каліфорнії в Санта-Крузі взялися за крихітні 3D-моделі людського мозку — органоїди. Їх вирощують у лабораторії зі стовбурових клітин. Перевага таких органоїдів у тому, що вони ізольовані від усього тіла, тож можна дослідити, як мозок поводиться ще до будь-якого впливу ззовні. Це дає змогу буквально підглянути за першим проблиском електричної активності в майбутньому мозку.
Дослідники, серед яких особливо виділяється Тал Шарф, помітили щось справді вражаюче. Вони спостерігали, як ці органоїди формуються зі стовбурових клітин, і вже за кілька місяців розвитку — задовго до того, як справжній мозок почне сприймати зір чи слух — клітини починають самі по собі генерувати електричні сигнали. І це не просто хаотичні спалахи.
Уявіть собі: ще нічого не чули й не бачили, а ці клітини вже активно спілкуються, створюють схеми, які самоорганізуються. Шарф описав це так: «Виникає щось на кшталт операційної системи, яка вже є у первісному стані». Він використовує органоїди, щоб дослідити, як мозок будує себе сам, ще до впливу зовнішнього світу.
Можливо, ви чули в неврології термін «режим за замовчуванням» — це ніби базова настройка для роботи нейронів. І ось найцікавіше: перші патерни в органоїдах дуже схожі на цей режим! Вони генерують складні часові малюнки, які потім можна «доточити» під конкретні відчуття. Це схоже на генетичний кресленик, закладений у нашу нервову систему.
За словами Шарфа, еволюція придумала спосіб: центральна нервова система одразу будує карту, яка допомагає нам орієнтуватися та взаємодіяти зі світом. Тобто мозок уже має стартові інструкції щодо того, як розбиратися в реальності.
І навіщо нам це знати, окрім простої цікавості? Тут усе серйозно. Якщо зрозуміти цю базову структуру, ми зможемо краще розібратися у нейроонтогенетичних розладах, а ще — чітко визначати, як токсини (наприклад, пестициди чи мікропластик) впливають на мозок, що розвивається. Оскільки ці органоїди відтворюють основні риси живого мозку, у нас з’являється шанс досліджувати патології прямо на людських тканинах. А це відкриває двері для створення нових ліків, терапій і навіть інструментів для редагування генів.
Словом, чи приходимо ми у світ із готовою інструкцією? Виглядає так. Наш мозок — із «стартовим пакетом», і біологія тут реально творить дива. І тут уже хочеш не хочеш, а задумаєшся.
Детальніше можна ознайомитися із цим дослідженням можна тут.