📎Людина, яка одного разу зазнала насильства, назавжди стає жертвою.
Після консультування з фахівцями людина може повернутися до
«нормального» життя, якщо цикл насильства розірваний і людина
більше не перебуває в ситуації насильства й небезпеки.
📎Кривдники, які застосовують насильство, – психічно нездорові.
Ці люди часто ведуть «нормальний» спосіб життя, за винятком моментів, коли вони дозволяють собі спалахи агресивного поводження з дітьми.
📎Дітям потрібні їхні батьки, навіть якщо вони агресивні.
Без сумніву, діти мають потребу в матері й батьку. Однак діти, які
живуть в умовах насильства в родині, можуть зазнавати настільки
істотного травмуючого впливу, що його не в змозі компенсувати
перевага перебування в умовах сім’ї / повної сім’ї.
Домашні сварки, рукоприкладства та бійки характерні лише для бідних людей.
Насильство в родині не обмежується певними прошарками і групами населення. Це відбувається у всіх соціальних групах, незалежно від рівня доходів. З іншого боку, фінансові проблеми та незадоволення
умовами життя є джерелом стресу, що, в свою чергу, може провокувати прояви жорстокості.
📎Ляпас ніколи не ранить серйозно.
Ляпаси викликають страх, а страх робить нас нерозумними. Звичайно, ляпаси стримують дітей від певних неправильних дій, але не
вчать правильної поведінки. Побита дитина підкорюється, принаймні перестає поводитись «нечемно» на даний момент, але не вчиться, як треба поводитись правильно надалі. Вона запам’ятовує, що
дорослі досягають своєї мети силою, або правий той, хто сильніший.
Тоді вона може визнати насильство нормальною формою поведінки
серед людей і в майбутньому застосовуватиме його до своїх дітей.
📎Діти часто самі «напрошуються» на побиття і заслуговують його.
Жодна дитина не хоче бути побитою. Її поведінка може бути лише
реакцією на агресію дорослого, проявом істерії, страху. Жодна істота не заслуговує на побої, однак у реальності кривдник завжди знайде виправдання своїм діям, незалежно від того, як поводилася жертва. Злість батьків – це результат їх особистих проблем, але вину за
них дорослий перекладає на дитину.
Варто запам’ятати, що жодна з форм насильства не вчить дитину, як
треба поводитися.