Пам’ятник Богдану Хмельницькому (Київ)
Пам’ятник встановлено в 1888 році, в рамках святкування 900-ліття хрещення Русі.
Ініціатором встановлення пам’ятника був Костомаров, ще в 1840-х роках. В 1860 році, Петербург надав дозвіл на встановлення.
Завершення робіт по встановленню пам’ятника. Червень 1888 року.
Відкриття пам’ятника. 23 липня 1888 року.
Перший проект пам’ятника, мав трохи інший вигляд ніж ми бачимо сьогодні. З тильного боку скелі на якій стоїть конячка гетьмана, валяються побиті копитами
- лях-шляхтич
- єврей-орендар
- ксьондз–єзуїт
довершували обстановочку – малорос, червонорос, білорус та великорус, які вніматєльно слухали старовинного українського діджея - сліпого кобзаря.
На барельєфі п’єдесталу були зображені – в’їзд Хмельницького до Києва, битва під Збаражем … ну єстєственно – Переяславська рада.
Першопочатковий проект пам’ятника
Першопочатковий проект пам’ятника
Оскільки в Російській імперії ні на що не вистачало грошей (чи то через бідність, чи то через дурість) гасударства любило, щоб гроші на всілякі увєсілєнія подданих, як то – пам’ятники, парки і фонтани – збирало само насєлєніє.
Випадок з пам’ятником Хмельницькому – не був виключенням. Гроші на споруду мала зібрати громада.
Але в ХІХ столітті, а особливо після перетворення Києво-Могилянської Академії на церковну багадєльню, Київ остаточно став базаром для торгашів і місцем заслання для кацапських чиновників-невдах, яким не знайшлося місця в Москві чи Петербурзі.
Як перші, так і другі відзначалися природньою скупістю.
Коротше – необхідної суми для встановлення феєричного перформансу – з ляхами, ксьондзами і євреями – не зібрали.
Коли з’ясувалось, що зібраної суми (37 000 рублів) для реалізації проекту – недостатньо, бюджет вирішили скоротити і від першопочаткового проекту пам’ятника, лишилась тільки центральна фігура гетьмана.
Але й після «обрізання» проекту, грошей всеодно не вистачало.
Як відомо: жадібність – мати винахідливості …
Кияни виклянчили у Морського міністерства 25 тонн металобрухту і в 1879 році, на петербурзькому заводі Берда, була відлита бронзова статуя гетьмана.
Через рік статую притягли до Києва … і кинули валятися у двір будинку Прісутственних мєст (сьогодні там сидять мєнти і пожежники) … там гетьман і провалявся до 1888 року, оскільки тепер вже не вистачало коштів на постамент для пам’ятника.
Київські патрійоти єдіной і нєдєлімой, упорно не хотіли скидуватись, аби зібрати суму, якої бракувало.
Вони скиглили, клянчили по всіх-усюдах, але коли стало зрозуміло що ніхто їм грошей не дасть … вони просто зробили більш дешевий проект постаменту.
Ну і звичайно .... виклянчили в управи Київської фортеці – подарувати каміння для підніжжя пам’ятника.
Нарешті у 1888 році пам’ятник було встановлено.
До пам’ятника приляпали написи – «Волим под царя восточного православного» і «Богдану Хмельницкому єдиная і неделимая Россия»
В 1919 році, цю єресь було замінено на більш скромний і нейтральний напис – «Богдан Хмельницький. 1888»
Звичайно, виникає питання – а де в цій історії істинні патрійоти України, які носили вуса, любили шаровари і вміли співати жалісливих пісень ?
Річ в тім, що в 2-й половині ХІХ століття українофільська публіка, вважала Богдана Михайловича Хмельницького, ну м’яко кажучи – мудаком … по причині Переяславської ради … і вважала своїм талісманом іншого героя – Івана Степановича Мазепу.
Єстєственно, що такого пам’ятника їм поставити б не дали. Тому вони займали скромну позицію «нейтралітету». А можливо й шкодили …