Цікавий князь Ярослав Мудрий. Що за земного існування жив як у детективі, що по смерті. В останні часи, навіть умудрився взяти участь у телевізійному ток-шоу «Великі українці».
Ярослав був четвертим сином Володимира Великого. Хоча хто їх вже розбере. В одному літописі вказується десять володимирових синів, в іншому – дванадцять. З дочками взагалі темний ліс. А вже розібратись який син від якої матері і взагалі неможливо.
Теоретично Ярослав, міг претендувати на батьківський стіл … але лише після того як склеять ласти старші брати – Вишеслав, Із’яслав, Святополк. Така у них традиція була.
А на старті, батько відправив Ярослава курувати Ростов.
Після смерті Вишеслава та Із’яслава, Ярослав отримує несподіване підвищення – його відправляють директором у Новгород.
Не зовсім зрозуміло чому не був відправлений старший за Ярослава – Святополк. Але згідно пліток, що дійшли до нас, Святополка у цей час батько Володимир посадив до темниці, разом із святополковою жінкою – за якість там гріхи. І кар’єрне підвищення отримує саме Ярослав.
На новому місці, як і положено тінейджеру, Ярослав починає показувати батькові всякі факи та прочі неподобства, а на останок ще й відмовляється перераховувати до Києва щорічну данину. Ну який батько це стерпить ?
Про те що Ярослав був скупуватим, співають навіть скандинавські саги.
Володимир був, князем серйозним - жартів не любив. Каже – сніг зійде – прийду, дам ременя … і почав готувати педагогічний загін.
Ярослава ніяк не влаштовувала перспектива отримати від батька по дупі. За новгородські ж гроші, він наймає варягів, для оборони і продовжує показувати батькові дулі.
В процесі підготовки каральної операції, Володимир чи то від старості (хоча мав тільки 55 років), чи то від хвилювань, почив у Бозі.
Святополк, який мотав строк у темниці, не без допомоги свого тестя польського Болеслава Хороброго, виходить на волю і займає престол.
А в Новгороді тим часом, варяги знудившись від безділля почали пиячить і хуліганить. Звичайно новгородцям така фігня не сподобалась і вони перебили варягів. Дуже на те розстроївся Ярослав. Зібрав новгородський істеблішмент, тіпа на вечірку … і там усіх перемочив.
Може новгородці і Ярославу зробили б нехарашо, після таких фердибоблів. Але якраз прийшла звістка з Києва, що Святополк по смерті батька сів на престол і відстрілює конкурентів. Брата Бориса, мовляв – вже замочив – на черзі Гліб і Ярослав.
Нічого Ярославу не лишалось, як і ти ва-банк. Поплентався він до новгородців. Так мовляв і так … непорозуміння вийшло … звиняйте що я ваших родичів перерізав. А давайте каже на київ підем, на престол мене посадим … а я - каже – вам за це купу куп добра навалю … потім …
Почухали репу новгородці … і погодились. Пішли, кажуть на Київ. Якщо вигорить – ти нам податки зменшиш.
Пішли на Київ. І під Любичем у чернігівській області, наваляли Святополку і посадили Ярослава на престол.
Святополк не будь, дурним – чкурнув у Польщу до тестя жалітись.
Поки Ярослав обмивав нове кар’єрне підвищення, Святополк знову приплентався до Києва. Але вже не сам. Узяв із собою тестя Болеслава з поляками та ще й німців-найманців на додачу.
Як побачив Ярослав таку компанію, то зрозумів що треба бігти аж у Скандинавію до свого тестя, щоб не знайшли. Дременув так, що тільки курява лишилась.
Новгородці - публіка прагматична - одразу змикитили, що накривається їхня «вільна економічна зона» мідним тазом. Зловили Ярослава, напоїли валер’янкою, заспокоїли … а щоб він таки не чкурнув до тестя у Швецію – порубали його човни к чортям собачим.
Ти – кажуть вони Ярославу – там якесь пільгове оподаткування наче обіцяв. А сам тепер у Швецію намилився. Нам - кажуть – ну дуже потрібне оте пільгове оподаткування. Так що давай – кажуть – бери себе в руки … і підем до Києва … спитаєм чого там Святополк хоче.
Так і зробили. Зібрали компанію і пішли знову на Київ. Економічна мотивація – штука серйозна.
На річці Альта (зараз вона зветься Ільтиця) у київській області, знову наваляли Святополку і знову посадили Ярослава на престол. Куди на цей раз дременув Святополк, літописці не кажуть … кажуть тільки, що забіг десь далеко.
Ярослав Мудрий. Реконструкція Герасимова.