ЧОМУ НАВЧИВ ШКОЛУ...
Школи Юрко змінював частіше ніж взуття. Можливо, тому що перша вчителька не розділяла моїх захоплень колекціонуваннням каменів, якими ми обмінювались в класі. Шкільним мажорам Юрко продавав скло, як діаманти, а кремені з іскрами, як доісторичні артефакти.
На батьківських зборах вона всім показувала, які каменюки за пазухою носить. А почали камені випадати на фізкультурі під час футболу..І взагалі футбол з дитинства не любив, бо мене як найвищого в класі завжди ставили на ворота. І коли весь побитий м’ячем нарешті падав на ліжко, то мені снились сни, де я кричав і з ножем різав всі мячі , що летіли вночі на мене! Після чергової бійки за місце на футбольному полі, що перетворилось на каменування, мене перевели в найбандицькішу школу на районі. З першого дня мені підложили кнопку на стілець, а наступного жуйку, плювали через ручку скрученим папером. Це тривало доти, доки я не підняв повстання проти старшокласників, що відбирали в нас обіди на великій перерві.
Всі визнали авторитет, коли викликали саме мене як зачинщика бійки у якій ми розгромили сусідній клас. Я мовчав як партизан. Ми були менші , але зате краще використовували крісла і вазонки, крейду, книжки та картини, кульки з водою як метальні снаряди. Так прийшлось батькам скидатись на ремонт чужого класу. Але після цього всі старшокласники боялись цих обезбашених малолеток. А ще я розробив систему шпаргалок в туалеті, в який вчителі не ходили. Але прибиральниця нас здала. За те ми накидали дріжджів в туалети, натерли всі шкільні дошки воском і почали смітити так, що вона скоро звільнилась. Червоного атестату я не мав, але зате мій щоденник мій був завжди червоний від зауважень! Мене одноголосно обрали старостою класу. Бо розрулював чотко всі стрелки і вмів добазарюватись з вчителями за халяву. В кінці тижня дівчата допомагали нам шлангувати і робили вологе прибирання класу для спільного гуляння, що закінчувалось морозивом з поцілунками. На одному з таких чергувань ремонтували труби і ми на радощах забули закрити крани. А коли прийшли в понеділок, то все плавало. Батькам прийшлось ремонтувати вже два поверха школи. На це все батько не звертав уваги списуючи на перехідний вік. Але коли я приніс додому гулю і фінгал, то зразу повів мене в секцію кікбоксингу. Я став тренуватись щей вдома від чого постраждало скло в міжкімнатних дверях. Зате на міжобласних змаганнях виграв медаль за перше місце і кришталеву вазу. Ще ходив на спортивну стрільбу з луку. Але цей аристократичний спорт вимагав відповідних витрат на стріли з карбону, який використовується у виробництві космічних кораблів. Швидкість такої стріли була майже, як в кулі, але якщо потрапляла в щось тверде, то розбивалась на друзки.
На селі тренувався на рухомих мішенях кур, качок, корів і котів. Батько мені нічого не шкодував, а особливо прочуханів. Коли підріс почав вчитись їздити на машині, але через розворот, як в фільмах опинився в рові. Довго витягували машину трактором тоді… Після цього катався тільки на велосипеді, який випадково з розгону втопив в озері, де вчив курей плавати! А щоб підсушитись кидав курити так, що згоріла копиця сіна.
На селі не могли дочекатись, коли закінчаться шкільні канікули і мене депортують в школу. Та й в школі було цікавіше робити подвиги з карбідом та бляшанками і димовушками в коридорах і плювальними трубочками на уроках. Після переслідувань почали робити маски з шаликів для маскування шкільних терактів. Але навчені гірким досвідом вчителі конфісковували на вході наш арсенал. І наша школа стала першою, де ввели найману охорону. Але мені і тоді вдавалось проносити весь арсенал в класс за що мене прозвали Анархус!
Нічого не помагало вгамувати мою енергію. Та одного разу батько включив кассету з музикою. Там грав саксофон. Я її перемотував доки не зажував. Прийшлось потім накручувати її олівцем. І я захотів грати на Саксофоні. Тато погодився купити мені саксофон, коли зіграю хоч якусь мелодію на ньому. Яким було його здивування, коли знайшов чи єдину в місті школу, де вчили грати на цьому буржуазному інструменті, який колись прирівнювався до зброї.. Пятеро грало на шкільному саксофоні.
Ми більше возили інструмент аніж грали на ньому. А коли грав, то сусіди стукали по батареях, а губи тріскались до крові. Нарешті я зіграв перший марш! Батько як обіцяв купив мені саксофон вже неіснуючої Чехословацької Республіки. Сакс хоч був старенький, але звучав классно. Одного разу батько повіз мене до весільного лабуха. Коли ми приїхали до старої хати навколо якої гуляли кури і качки під вишуканий блюз. Як тільки зайшов до хати господар запропонував зіграти. Я задув марш з усієї сили. На цей шум він знервовано запитав:
-Для чого ти кричиш? Грай так, щоб лівчики тріскались!
-А як то?- здивовано запиав я
І він зіграв джаз так, що все навколо затихло, слухаючи цю чудову музику.
Так я почав вчитись грати в Гілярдія на саксофоні. Деколи урок міг тривати пів дня, доки не зіграю так як треба! А в школі вчительки готові були на все, щоб учні зіграли на шкільних святах. Так і створився мій перший бенд музики свободи!!!;)
Ю.М;)