Привіт, друзі!
У неділю, наступного дня після свята Миколая, ми нарешті прикрасили нашу різдвяну ялинку. Я знову використала стару штучну ялинку, яку колись купили мої батьки й яку я успадкувала від мами. Уже кілька років думаю про те, щоб придбати нову красиву штучну ялинку, але цього року ми завершуємо облаштування другого поверху, тож витрат і без того вистачає. Вирішили відкласти покупку щонайменше до наступного року.
Стара ялинка, хоч і ще виглядає більш-менш пристойно, щороку втрачає все більше штучних голочок. Звісно, це не так помітно, як зі справжньою ялинкою, бо вона була б вже майже як скелет. Чоловік дістав її з горища, а я помила й висушила, щоб прибрати пил. Лише тоді ми з дітьми почали прикрашати.
Даринка й Маркіян активно допомагали, Максим теж долучився, хоча я намагалася не давати йому скляних іграшок. Але він таки добрався до однієї, і вона розбилася — добре, що ніхто не постраждав.
Ялинку ми прикрасили, додали гірлянди, і я зробила дітям кілька фото. Вони спеціально позували, хоча це було непросто — сміялися, дурачилися, дивилися хто куди. Але кілька вдалих кадрів усе ж вийшло. Одне фото у чорно-білому варіанті мені особливо подобається.
Я хочу поділитися з вами цим різдвяним настроєм, і водночас розумію: нинішнє Різдво вже ніколи не буде таким, як до війни. Неможливо щиро радіти, коли щодня гинуть люди, коли Росія не зупиняє агресії, а ми для них — лише територія й ресурс для подальшої війни. Наші життя, здається, нікого не цікавлять, окрім нас самих. Тому маємо покладатися лише на себе та продовжувати боротьбу, хоча людям дедалі важче, дедалі менше сил і бажання долучатися до Збройних сил. Це дуже сумно, адже ми справді можемо зникнути. 😥