Мандрувати рідною країною зараз стає своєрідною подією. На стільки ми вже "прикипіли" до своїх місць через війну, що навіть колись звичні і часті поїздки до рідних відбуваються дуже не часто. Але це незмінне відчуття пригод мандрів одразу повертається, коли маєш на руках квиток на потяг, хороший погожий день і відчуття зустрічі з найдорожчими людьми.
Ранковий вокзал пахне кавою і трохи вугіллям, на якому гріють гарячу воду у вагонах. В поєднанні з ранковою свіжістю після двох днів спеки, дає неймовірну насолоду. Потяги приїздять та їдуть, люди метушаться, життя триває, поки є рух.
