Не зважаючт на те, що за цей експеримент мене можут закидати помідорами, я все ж таки хочу в останню мить прийняти участь в конкурсі
тож, до вашої уваги моя версія подій:
«Чемпіонат світу з мовчання серед жінок зібрав найкращих учасниць. Він проходить на величезному стадіоні, де тисячі глядачів сидять у повній тиші, адже навіть аплодувати заборонено. Судді з приладом для “вимірювання мовчання”, який фіксує навіть найменший звук, уже очікують оголошення початку…»
В центрі стадіону вишукувались три фіналістки:
Добре відома в вузьких кругах баба Феня з Полтави, яка славилась своїм тихим мовчанням та погнутою сковородкою, яка часто ставала останнім, проте залізним аргументом проти багатьох чоловіків. Феня захоплювалась стилем кунг-фу вінчунь і від того скоровородка в її руках була ще більш небезпечною. Тож мовчала Феня завжди красномовно.
Хитра жіночка Сара з Одеси також пройшла в фінал. Вона мріяла про власний кошерний ресторан на М'ясоїдівський. Тож коли взнала про конкурс, за рік до того записалась в учасниці.
Також там стояла Галя - дівчинка-тінейджер з Києва. Їй просто дали смартфон з встановленим Роблоксом, привели на конкурс. І так вона дійшла до фіналу. Ходили чутки що вона взагалі не підозрювала що бере участь в конкурсі, - всі знають, як сильно Роблокс затягує дитячий розум в різноманітні ігри.
Після фінального свистку конкурс накінець розпочався. Глядачі завмерли і лише нервово поглядали на велетенське табло, де відмірялось 60 хв конкурсу.
Баба Феня посміхалась, майстерно прокручуючи в руках сковородку. Вона сподівалась що Сара не витримає такого психологічного тиску, а Галі це буде заважати пройти черговий рівень в якійсь черговій грі. Проте Сара, яка зазделегідь набрала в рот води, купленої в найближчому магазині за пару гривень, зовсім не не збиралась її проливати. А Галі, здається, було все рівно: вона нервово смикала пальцами по табло, повністю занурившись в гаджет.
Пройшло півгодини, напруження повисло в повітрі як кислий огірок на вилці. Аж раптом сталось несподіване: смартфон несподівано розрядився і потух. "В когось є зарядка?" - спитала Галя. Після цього бідну дівчину вивели з стадіону, вона навіть не здогадувалась, що втратила шанс виграти головний приз - поїздку на Канари.
Баба Феня продовжувала посміхатись, тепер ще більше, тільки от сковородка в її рукаї крутилась ще швидше: видно було що вона нервувала. Залишалось 15 хв до кінця конкурсу.
Раптом з трибун пролунав голос сусідки Сари, такої ж хитрої Рахель. Вона знала, що Сара пройшла в фінал і спеціально прийшла з одною єдиною метою. Вставши, так щоб її всі бачили Рахель голосно сказала:
"Сара, правда що я можу не віддати тобі мій минулорічний борг в 200 евро? Ти добра душа, я знаю....Якщо промовчиш, буду вважати це згодою".
Такої підлості від Рахель Сара не очікувала. Вона було хотіла все сказати що думає про свою хитру сусідку, проте її шкода було купленої води, що тримала в роті, а ще часу, що вона витратила на цей конкурс. Прорахувавши всі проценти та збитки від втрати боргу, Сара вирішила, що Канари буде краще і хоча її очі майже вилізли з орбіт, продовжувала мовчати.
Баба Феня зробила пірует в повітрі. Просто тому що було скучно, а може це була якась запланована провокація. Годинник відлікував час, залишилось три хвилини. Феня зайняла бойову позицію, зайнявши лівосторонню стойку, вона ясно демонструвала сковородкою свої наміри в разі поразки. Сара задумалась і прорахували ще витрати на косметологічні процедури, корекцію носа, нарощування волосся і тональний крем. І в її голову прийшло одно-єдине розумне рішення: вона ковтнула воду, зібралась духом і наступила Фені на ногу і паралельно з її зойком:
А-а-а-аа, сказала:
Пробач, але ти теж виграла.
Суддя зарахував бойову нічию. Обидві жінки стали переможницям і обом дістались квитки на Канари. Проте виявилось що на один і той самий острів , в ті ж самі числа місяця і в той же готель. ДІзнавшись про це Сара глибоко вдихнула і додала подумки до своїх витрат курси айкідо. Бо ж всім відомо, Фені не можна отак от просто наступати на палець і залишатись безкарним....