Озираючись в минуле, бачимо, що кожна епоха має свою назву: романтизм, класицизм, бароко… А коли говоримо: у часи Шекспіра, чи Байрона ми точно знаємо, про який відрізок часу йдеться. Саме культурні діячі є обличчям свого часу, саме їх ми асоціюємо з певною країною. А вже потім іде політика й інші складові життя країни. Чому так?
Культура завжди була найголовнішою ланкою у житті нації. Я вважаю, що від рівню культурного розвитку залежить і якість життя людей. Колись Карл Маркс сказав, що буття визначає свідомість, але я повністю з цим не згодна. Якщо свідомість кризисна, то вона і будує навколо себе цей кризис. Саме тому проблеми такого характеру не можуть вирішуватись лише однією економікою чи політикою. Рівень культури-показник розвитку країни.
Душа, побудована на основі культури, вибудовує навколо себе культурний простір, який впливає і на політику, і на економіку, і на освіту. Культура нерозривно пов’язана з мистецтвом. Приклад приведемо на основі нашої сусідки- Росії. Всі знають спочатку золотий вік російської культури, творцями якого стали Чайковський, Пушкін, Лермонтов, Толстой, Чехов… Потім вже срібну добу: Маяковський, Блок, Єсенін та інші. Ці прізвища гриміли славою на весь світ. Освіта періоду 19-початку 20 століття, як і в Росії, так і в Україні була однією з найкращих у світі. Гімназії Петербургу, Києва, Москви досягли апогею у сфері культури. Але процес розвитку був жорстоко обірваний. Російсько-українська інтелегенція опинилась у гулагаг або ж була розстріляна. З тих самий пір культурний розвиток став останньою ланкою ( у гарному випадку) складовою життя людей.
Уявімо, якщо б ми з’єднали доступність та переконання людей 21 століття та тенденції культурного життя 19 століття- багатшої у всіх розуміннях країни геть і уявити не можна.
Визнання, популярність та розвиненість країни визначається її геніями та іншими культурними діячами. Якщо їх багато, то про країну також можна багато чого сказати. Ось тому ми маємо взяти собі за мету виховувати в собі культурних людей, цим самим не тільки підіймаючи популярність своєї країни у світі, а з кожним днем все більше і більше доводити, що Маркс був не правий.