Ну насправді, це місце тепер зветься Білгород-Дністровський. Але в минулому тут було античне місто Тіра, а потім турки назвали його Ак-Керман. Нічого, дивного, таке буває зі старими містами.
Я навіть не знала, що у мене є стільки фото з цього класного місця! Є фото — є стаття.
Коли ми відпочивали на морі в Одесі (кілька років тому), то моя донька запропонувала поїхати на один день в Білгород. Ця фортеця дуже потужна, одна з найбільших в Україні (а може найбільша? Я в цьому не експерт). Вже здалеку відчуваєш атмосферу середньовіччя і здається, що час тут застиг.
На "розумній" таблиці ми прочитали, що це фортеця 13-15 століть. ЇЇ будували місцеві народи, тобто слов'янські племена, під керуванням Молдовського князя. По-молдовськи це місто називали Четатя-Албе. Згодом на цю фортецю не раз нападали турки і одного разу захопили її, а потім 300 років керували цим містом. У 1812 році під час війни місто відійшло до Російської імперії, а фортеця втратила вже своє оборонне значення. Проте завдяки своїй потужності таки дожила до наших часів і тепер приваблює багатьох туристів. А ще тут проходять фестивалі середньовічної культури.
Біля фортеці ведуться розкопки, це залишки античного міста.
Одразу зайшовши всередину бачимо великий простір. Тут є два двори, розділені стіною, і Цитадель. Зліва бачимо залишок мінарету, це згадка про турецьку владу. А тепер йдемо у ті двері, які в стіні...
Протяжність стін фортеці — 2 км, а площа 9 га. Тобто тут є де погуляти! А якщо при цьому ще й робити фото, то маємо суперпрогулянку на кілька годин.
Ці великі круглі вежі сподобались найбільше. Якраз за ними є найбільш укріплене місце, такий невеликий дворик, Цитадель.
У внутрішньому дворі фортеці дуже затишно і цікаво. У темних нішах можна трошки перепочити від спеки.
По карнизу стіни (чи як це назвати?) ходити заборонено. Але цієї заборони ніхто не виконує. Адже з бійниць відкривається чудовий краєвид лиману. Ми з донькою теж трохи там погуляли, хоч я дуже боялась.
Лиман має цікавий сіруватий колір. Купатись у ньому не радять, але рибу там ловлять.
А зараз через таку арку помандруємо до лиману, за межі фортеці.
Туристів тут досить мало, а види на фортецю дуже розкішні.
У спекотну погоду не дуже хочеться багато фотографуватись, але треба. Ну, так каже фотограф. Зате буде потім гарна пам'ятка.
Ще трохи красивої природи. І навіть сміливець із парусом. Бачили таких кілька.
Повертаємось назад, щоб подивитись ще на виставку зброї (з якої можна постріляти). І помилуватись лицарями та принцесами.
Ось така вийшла красива мандрівка. Цікаво, як тут восени чи весною? Мабуть можна трохи довше погуляти, адже не дошкуляє спека. А ми ще дуже хотіли потрапити на море, тому пішли на вокзал, щоб встигнути на електричку.
Всім раджу поїхати в це місце, мабуть одне з найграніших в Україні!
До зустрічі!!!