Ось уже втретє святкувати свій день народження зовсім не хочеться. А все через війну... Яке може бути святкування, коли на твою країну щодня та щоночі росія посилає тонни смертоносного заліза? Чи може бути весело із гостями, коли у кожного із українців вже є загиблий чи покалічений на війні родич, друг чи співробітник? І як можна святкувати День народження, коли війна розкидала по світу твоїх дітей та внуків, які виїхали, щоб зберегти життя?
Тому було придумане найкраще рішення: ми поїдемо у невеличку подорож! А так як моя старенька мама живе зараз у Львові, то маршрут поїздки намалювався сам по собі. Заодно і світ роздивимся, і з мамою побачимось. Тим більше, що мій День народження - це в першу чергу ЇЇ свято.
Дорога пролягала через місто Почаїв, де знаходиться древня Почаївська Лавра. Велична споруда осяює все навколо своїм золотим сяйвом. Мурам, що оточують Лавру, вже більше тисячі років. Але ж московії тоді ще не було? Тоді чому ця Лавра сьогодні - під московським патріархітом?
Проїжджали ми і Радивилів, що на Рівненщині. Мало знаю про це містечко, але купую молочні продукти його виробництва. Бо вони і якісні, і смачні. І бренд вибрали прекрасний: 'РадиМо', що означає 'Радивилівське молоко'.
А у селі неподалік я помітила досить велику діючу ферму, із власним комбікормовим заводом. Думаю, Радивилівське молоко народжується саме на ній.
Але найбільше мене вразили замок та монастир капуцинів у місті Олесько, що біля Львова. Щоб роздивитися їх зблизька, потрібно було з'їхати із траси всього триста метрів. Зате задоволення від побаченого вартувало витраченого додатково часу на дорогу.
Олеський замок розмістився на високому пагорбі, і його дуже гарно видно впродовж кілометрів їзди трасою 'Львів - Рівне'. Завдяки своєму древньому віку, що сягає більше шести століть, він був свідком і учасником багатьох подій, що увійшли в історію. Як пишуть дослідники, Олеський замок – це колиска польських королів і місце, де найдовше у середньовіччі утримувались українські позиції.
Ми були тут у будний день і тому не змогли потрапити всередину. Бо на час війни замок-музей працює тільки у суботу та неділю з 11:00 до 18:00. Будемо надіятись ще раз сюди потрапити, щоб ретельно роздивитися цю красу і почути про замок від гіда.
Навпроти замку стоїть велична споруда, схожа на костел. Це - стародавній колишній монастир капуцинів. Чесно кажучи, мурашки попід шкірою від одного уявлення, як тут було і що робилося шість століть тому. Але найстрашніші події, як не дивно, чекали на монастир у ХХ столітті. Так, із приходом комуністів всі капуцини були вигнані із монастиря, а всі приміщення - розграбовані та спустошені. В роки Другої світової війни тут був концтабір... А 1944 року, при відступу німецьких загарбників, споруду монастиря було спалено. Тоді згорів головний вівтар монастирського костелу та орган...
На сьогодні Монастир капуцинів в Олеську використовується як фондосховище львівської Галереї мистецтв. Дуже хотілося б, щоб ці святині не залишалися без охорони та догляду держави та людей.