Минулої осені я писала про Алею Надії у нашому містечку. Тут є портрети всіх пропавших безвісти земляків нашої громади.
Ще тоді я думала: от якби всі вони повернулися живими, і кожен портрет знімався з цієї алеї назавжди, а не переносився на алею загиблих! Адже для кожної родини втрата останньої надії на повернення свого воїна живим - невимовна трагедія. Бо кожен до останнього чекає, що його герой десь у полоні чи невпізнаний у госпіталі, але він не загинув. І коли після чергового обміну тілами загиблих між Україною і росією у нас проводжають в останню путь ще і ще одного найкращого чоловіка, то серце стискається від болю: його ж чекали живим...
І ось вчора з'явилась пречудова новина, яка не залишила байдужим жодну людину. Наш земляк, що повернувся з полону, власноруч зняв свій портрет з Алеї Надії!!!
Наш герой - Іван Дробоцький, 1980 року народження. Він потрапив у російський полон ще у серпні 2024 року. Бійця орки утримували на території рф, у місті Орськ, поблизу кордону з Казахстаном. Звільнити військового вдалося 6 березня 2026 року під час 73-го обміну полоненими. А після повернення в Україну захисник проходив необхідну реабілітацію, і тільки тепер повернувся додому. Зустріч у рідному селі Обич була дуже зворушливою — односельці, рідні та друзі щиро привітали воїна, розділивши радість його повернення додому після тривалого полону.