Чим вище ми піднімалися вгору, тим більше нам траплялося замерзлих струмків та невеличких річок. На перший погляд це не становило надто великої небезпеки, але це було оманливе відчуття. Насправді дуже часто лід був присипаний свіжим снігом і коли чиясь нога ступала на такий лід, розпочиналося ковзання. Тут варто врахувати, що у нас були важкі рюкзаки і ми були дуже неповороткі, тому перехід через замерзлий струмок мав надзвичайно великі шанси завершитися падінням. Чесно кажучи, кожен з нас як мінімум один раз впав. А одного разу це ледь не завершилося трагічно – один з моїх друзів впав і почав ковзати вниз, в напрямку до прірви. Ми змогли йому допомогти і витягнули його з допомогою лижних палок.
Оскільки це вже був кінець осені, фактично зима вже стукала в двері, то ці замерзлі струмки не танули навіть вдень, коли світило сонце. Можливо справа в тому, що ми піднімалися з північної сторони, куди сонячні промені просто не потрапляли напряму. Але все ж було одне місце, коли ми піднімалися гірським схилом вгору, де вода не замерзла повністю. Там ми змогли вдосталь набрати питної води, звісно дотримуючись всіх необхідних мір безпеки.
Частина дороги пролягала вогким та темним ялиновим лісом по кам’янистій стежці. Правду кажучи, ялина росли прямо на камінні і їхнє коріння наче змії пролізло у шпарини міх кам’яними глибами, намагаючись досягнути до родючого шару землі або ж просто закріпитись, щоб не впасти під впливом сильних вітрів, які тут часто дують взимку.
Після лісу ми вийшли на більш відкритий простір, який також не був позбавлений рослинності – там росли низькорослі карпатські сосни, висота яких не перевищувала зросту дорослої людини. Пройшовши ці зарослі ми підійшли до скелі під назвою Вухатий Камінь. Висота гори — 1864 метрів над рівнем моря, вона розташована у південно-східній частині Чорногори, на одному з відногів гори Смотрич, який простягається на північ і спускається в долину села Дземброні, звідки ми прийшли.
Після Вухатого Каменю вже небагато залишилося підніматися до основної частини хребта. На самому хребті також були якісь скелі, проте вони, схоже, не мають ніякої назви.
Цей пост англійською мовою можна знайти тут