Останнім часом я часто чую, як люди скаржяться: мовляв, інтернет перетворився на суцільне болото фейків про здоров'я, вакцини, ліки від усього, і особливо старші люди там тонуть. Але от вийшло свіже дослідження з University of Utah, опубліковане в Nature Aging на початку лютого 2026-го, і воно трохи перевертає цю картинку з ніг на голову. Виявляється, медична дезінформація в мережі насправді доволі рідкісна штука. Більшість людей її майже не бачить. Але є один великий «але» — коли вона таки трапляється, то найчастіше її ловлять саме люди старшого віку.
Автори взяли понад тисячу дорослих американців і місяць стежили за їхнім реальним серфінгом по вебсайтах — не опитування, де люди самі собі брешуть, а справжні цифрові сліди через спеціальне ПЗ. Результати вразили навіть скептиків. Лише 13% учасників за чотири тижні хоч раз зайшли на сайт із низькою достовірністю щодо здоров'я. А загалом такі сайти становили всього 3% від усього здоров'я-контенту, який люди читали. Тобто 97% часу ми сидимо на нормальних ресурсах — Mayo Clinic, WebMD, CDC, наукові журнали чи хоча б пристойні медіа.
Але ось де починається тривожна частина. Серед тих нечисленних, хто таки кликав на сумнівні сторінки, переважали люди за 60. У них не просто більше візитів — у них вища частка такого контенту в загальному обсязі переглядів здоров'я. Порівняно з молоддю 18–29 років, старші в рази частіше заходили, довше сиділи і поверталися знову. І це не просто вік — дослідники побачили чіткий політичний відтінок. Люди з правими поглядами (особливо старші) набагато активніше тягнулися до цих ресурсів. На YouTube ситуація схожа: загалом мало хто дивиться сумнівні відео про здоров'я (в середньому менше одного на місяць), але в старших частка такого контенту в їхніх переглядах вища, хоч загалом вони дивляться YouTube менше за молодь.
Я сидів і думав: чому саме так? Чому не молодь, яка годинами скролить TikTok і Reddit? Виявляється, молодші люди просто більше часу проводять в соцмережах, де алгоритми кидають їм усе підряд, але медичні фейки там розбавлені мемами, котиками та трендами. А старші частіше шукають конкретно здоров'я — болить спина, підвищений тиск, як схуднути після 60, що пити від холестерину. І алгоритми Google чи YouTube, знаючи їхні запити, інколи підсовують «альтернативні» сайти з гучними заголовками типу «Лікарі приховують це від вас!» чи «Природний спосіб перемогти рак за 30 днів».
Ще одна штука, яка мене зачепила: ця вразливість не обмежується здоров'ям. Ті самі люди, які багато часу проводять на низькоякісних медичних сайтах, з великою ймовірністю також читають сумнівні політичні новини. Тобто це не про «глупість щодо ліків», а про ширший стиль споживання інформації — довіра до певних джерел, скепсис до мейнстріму, бажання знайти «приховану правду». І з віком це посилюється. Може, через те, що старші люди більше цінують власний досвід і менше вірять «офіційним» інституціям. Може, через соціальну ізоляцію — коли рідні далеко, а в інтернеті хтось «розуміє тебе по-справжньому». Або просто через те, що з роками накопичується втома від постійних змін і хочеться простих відповідей.
Пам'ятаю, як моя бабуся років п'ять тому почала надсилати мені ланцюжки про те, що аспірин рятує від усього, а маски викликають гіпоксію. Я намагався пояснювати, кидав посилання на дослідження, але вона відповідала: «Та що ти розумієш, оце справжні лікарі пишуть». І ось тепер наука підтверджує: вона не одна така. Більшість пенсіонерів не сидять на фейках цілими днями — ні, рівень загалом низький. Але ті, хто таки «підсів», роблять це системно, і саме вони найвразливіші.
Що з цим робити? Автори дослідження не дають готових рецептів, але натякають: треба не просто боротися з фейками глобально, а розуміти, хто саме в зоні ризику. Бо заблокувати один сайт — це як заткнути пальцем дірку в греблі. Треба працювати з довірою. Можливо, більше якісного контенту саме для старших — простою мовою, без жаргону, з великими літерами. Можливо, вчити родичів розпізнавати червоні прапорці: якщо стаття обіцяє диво за тиждень, якщо там «вчені приховують», якщо автор не вказаний або це «доктор» без ліцензії — біжи звідти.
А ще — не ігнорувати старших в дискусіях про цифрову гігієну. Часто ми думаємо: «Та вони й так не користуються», але вони користуються, і дуже активно. І коли ми відмахуємося, вони йдуть шукати відповіді в тих, хто готовий їх вислухати — навіть якщо ті брешуть.
Загалом дослідження дає надію: ми не в апокаліпсисі, де всі тонуть у брехні про здоров'я. Але показує і проблему — найслабша ланка саме там, де ми найменше чекаємо. Люди, які пережили війну, кризи, виховали дітей, тепер ризикують здоров'ям через клік на «чудо-таблетку». Це сумно, але водночас мотивує щось змінювати. Треба просто більше розмовляти, пояснювати, не зневажати. Бо врешті-решт, це про наших близьких.
