Після острова Кіш ми вирушили в Шираз, який 100 років тому оспівав Сергій Олександрович Єсенін у вірші "Шагане, ти моя Шагане".
Гарний Шираз, чого вже тут гріха таїти, але на жаль в цьому місті ми провели всього півдня і не мали змоги повністю насолодитися всією атмосферою Батьківщини видатних діячів культури середньовічного Ірану: Хафіза, Сааді та інших. У Ширазі нас прихистила звичайна іранська родина, запросивши до себе через коучсерфінг. Реза і Гольха (чоловік і дружина, відповідно) поселили нас як кращих гостей. Ми в боргу не залишилися і подарували їм російську матрьошку.