Незабаром бельгійські партії сперечалися вже не тільки з проблеми мілітаризації. Внутрішньополітичний конфлікт між лібералами і католиками вносив розлад далі в окремі родини. Радикальні прихильники Папи давно вже відточували свої ідеологічні мечі. Вони заходили так далеко, що говорили про несумісність католицької віри зі волелюбною ліберальною бельгійською конституцією.
Під час обговорення нового закону про школи, зокрема, про створення неконфесійних шкіл, з виключенням зі шкільного плану релігійного виховання і освіти, в парламенті вибухнув справжній скандал. Коли католики стали засновувати за свій рахунок по всій країні приватні релігійні школи, уряд застосував силу, і навіть не обійшлося без жертв. Цей конфлікт коштував лібералам влади, на виборах 1884 року перемогли консерватори, які залишалися в уряді більше тридцяти років.
Король, який в парламенті завбачливо усунувся від спору про школи, спробував залагодити конфлікт. «Після 1868 року ліберали повелися так, ніби в Бельгії вже не існує католиків, - публічно заявив він. - Тепер в інтересах католиків не треба було б забувати, що в країні ще є велика кількість лібералів». Проте загострення боротьби між двома таборами не слабшало. Тільки коли до керівництва прийшов досить помірний консерватор Август Бернар, обстановка на шкільному фронті поступово розрядилася.