| І знову фотографія горобця. Зазвичай вони не дають мені змоги наблизитися до них дуже близько, навіть коли я наводжу на них об'єктив то вони втікають. А ми ж зними практично рідня. Стільки років прожити під одним дахом. Але цього разу все було по іншому. Мені трапився доволі сміливий птах. Котрий дозволив наблизитися до нього на доволі близьку відстань. Та трохи попозував мені. Я намагався робити мінімум рухів, щоб випадково не злякати його раніше, ніж він сам вирішить полетіти. І мені вдалося за цей короткий проміжок часу зробити декілька (на мій погляд) чудових фотографій. Після цього випадку, мені поки що не вдавалося так добре наблизитися до них. Але попереду ще 1,5 місяця весни, літо та осінь, можливо все ж мені ще раз пощастить. Звичайно хотілося, щоб це був інший птах, але на інших поки що не щастить. | And again the photograph of the sparrow. Usually they do not allow me to get very close to them, even when I point a lens at them then they run away. And we are practically native. So many years to live under one roof. But this time everything was different. I came across a rather brave bird. Which allowed him to get close to him at a fairly close distance. But he gave me a bit. I tried to make a minimum of movements so as not to frighten him before he decides to fly. And in this short time I managed to take some (in my opinion) wonderful photos. After this case, I have not yet managed to get so close to them. But ahead of another 1.5 months of spring, summer and fall, I may still be lucky again. Of course I wanted it to be another bird, but others are not happy yet. |
