Visual metaphor created by Gemini to accompany the story.
Lviv is adorned with the blooming of various trees. The "candles" of the chestnut trees have already lined up. Here and there, magnolias can still be seen, while the lilacs are still "expecting." I find myself observing every blooming flowerbed, every atmospheric courtyard. But the most beautiful flowers of Lviv are our incredible women.
I stepped into "Rodynna Kovbaska" to buy some smoked meats for my mother. She had grown tired of Italian salami. Mom told me that on the bus ride from Italy to Ukraine, the women were dreaming of fragrant, wood-smoked sausage. She craved a taste like the one back in the village, where they used real firewood for smoking. Did you know that cherry wood branches are what give the meat its deep red color and unique aroma? My grandmother told me about it when we used to go out to break dry branches from our cherry trees. I still remember how she prepared for the holidays. My mother's brother, Mykola, would smoke the sausages in a barrel, and then they would hang on a stick between two chairs, waiting for Easter. That was a unique flavor you’ll hardly find on a store shelf. But I can certainly share an interesting story.
So, I’m standing in line, looking at the display: "Domashnia," "Hutsulska," "Rublena" — to me, they all sound like the same tune. At the register, a woman in black was paying, but she was still choosing something and consulting with the shop assistant.
— Physics, what are you choosing over there? — another woman in black shouted jokingly from the doorway. She quickly bypassed the pensive me and caught up with her friend. The first one began to explain something. I felt that something interesting was about to happen and instinctively leaned forward:
— And you, excuse me, are you Geography?
The women looked at me in surprise. The taller one — broad-shouldered, with sharp, almost German facial features — smiled:
— I am German Language. And are you a teacher too?
— I am Music, — I replied.
— And I just sell meat, — the shop assistant finally chimed in, continuing to focusedly fill bags with cuts of meat.
It turned out these two teachers were from my son’s gymnasium. I thanked them for their hard work, because sometimes grades arrive late at night through the NIT system. The children are asleep, but the teacher is not. I always tell my son that every profession is a vital drop in the world’s harmony. The tall teacher was in a big hurry because she was going to plant potatoes for the first time in her life. Behind us, a long line had already formed.
Following the shop assistant’s advice, I walked home with a "Panska" sausage, baked over a wood fire. It’s like a real-life joke: "A Physicist, a German Teacher, a Musician, and a meat seller walk into a shop..."
Although we are all different — Physics is precise, German is sharp, Music is harmonious — it was the meat seller who united us all in that moment.
Mom, of course, said for the sake of appearances: "Why did you buy this? There’s plenty of food already." But I know for sure: I didn’t just buy sausage. I complemented the atmosphere of the moment and brought home a piece of that living "music" of life.
English is not my native language, so I used an AI assistant to help me accurately convey the nuances of my Ukrainian thoughts to you.
Фізика, Музика і Панська ковбаса.
Львів уквітчаний цвітінням різноманітних дерев. Вже вистроїлися свічки каштанів. Ще де-не-де можна побачити магнолії, а бузок ще "при надії". Я розглядаю кожну квітучу клумбу, кожен атмосферний дворик. Але найкрасивіші квіти Львова - це наші неймовірні жінки.
Я зайшла в "Родинну ковбаску", купити мамі копченої ковбаски. Італійська салямі їй вже набридла. Мама мені розповідала, що в автобусі яким вона їхала дорогою з Італії в Україну жінки мріяли про запашну "вуджену" ковбасу. Мамі хотілося смаку, як колись у селі, коли коптили на справжніх дровах. А ви знали, що саме патики з вишні дають червоний колір і аромат? Бабуся мені про це розповідала, коли ми ходили ламати сухі гілки з наших вишень. Я досі пам’ятаю, як бабуся готувалася до свят. Мамин брат Микола вудив ковбаски в бочці, а потім вони висіли на паличці між двома стільцями, чекаючи настання Великодня. То був неповторний смак, який навряд чи знайдеш на магазинній полиці.
А ще я хочу поділитися цікавою історією
Отож, стою я в черзі і оглядаю вітрину: «Домашня», «По-гуцульськи», «Рублена» — для мене все на один мотив. На касі розраховувалася жінка в чорному, але ще щось вибирала і радилася з продавщицею.
-Фізика, ти що там вибираєш?,- жартівливо крикнула з дверей інша жінка в чорному. Вона швидко оминула задумливу мене і наздогнала подругу. Та щось почала пояснювати. Я відчула, що зараз буде щось цікаве, і мимоволі подалася вперед:
-А ви, перепрошую, Географія?
Жінки здивовано подивилися на мене. Та, що була вищою — широкоплеча, з виразними, майже німецькими рисами обличчя, — усміхнулася:
— Я — Німецька мова. А ви теж вчителька?
— Я — Музика, — відповіла я.
— А я просто продаю м’ясо, — нарешті втрутилася продавчиня, продовжуючи зосереджено наповнювати пакети м'ясними шматками.
Потім виявилося, що ці дві вчительки з гімназії мого сина, я подякувала їм за їхню працю, бо часом приходять оцінки і вночі через НІТ. Діти сплять, а вчителька ні. Завжди кажу синові, що кожна професія — це важлива краплина в гармонії світу.
Та висока вчителька дуже поспішала, бо їхала садити вперше в житті картоплю. За нами вже сформувалася довгенька черга з охочих придбати м'ясну продукцію.
За порадою провщиці додому я йшла з «Панською ковбасою, печеною на дровах». Це ж справжній анекдот: «Зустрілися якось Фізика, Німецька мова, Музика і продавець м’яса...».
Хоч ми і різні: Фізика - точна, Німецька мова - різка, Музика - гармонійна, але всіх нас тоді об'єднала саме продавець м'яса.
Мама, звісно, для годиться сказала: мовляв, навіщо купувала, їжі і так вистачає. Але я точно знаю: я купила не просто ковбасу. Я доповнила атмосферу моменту і принесла додому частинку тієї живої «музики» життя.
