Hi friends!
Mountains are an important part of my life, although I don't go there as often as I would like! Today I want to remember one wonderful summer hike to Mount Pikuy (Ukrainian Carpathians).
I have already written about this trip, but then I focused more on general impressions and events. And today I offer not only to admire the scenery, but also to look closer at the magical flora of this place! The outskirts of the mountain are part of the landscape reserve of national importance.
Привіт, друзі!
Гори займають важливе місце у моєму житті, хоча я буваю там не так часто, як би хотілось! Сьогодні хочу пригадати один чудовий літній похід на гору Пікуй (Українські Карпати). Я вже писала про цей похід, проте тоді я більше зосереджувалась на загальних враженнях та подіях. А сьогодні пропоную не лише милуватись краєвидами, але й поглянути ближче, на чарівний рослинний світ цього місця! Околиці гори входять до ландшафтного заказника державного значення.
Climbing this mountain is very useful and pleasant for people who want to get acquainted with the nature of the Carpathians and see two areas at once: forest and subalpine. The height of the mountain is about 1408 meters, it is the highest point of the Dividing Range. (Let me remind you that the highest point of my country is Mount Hoverla, 2061 m). The forest grows to a maximum of 1,200 m, and then the meadows begin with thickets of blueberries and junipers.
On that magical summer day we started climbing from the rural gardens and quickly found ourselves in a beech forest. Conifers are also here, but isolated. I really like these mountain beeches. They have a low and thick trunk and spreading branches. Apparently this is a way to protect against strong winds! We saw a tree struck by lightning, but it continued to live.
Сходження на цю гору є дуже корисним та приємним для людей, які мріють познайомитись із природою Карпат і побачити одразу дві зони: лісову і субальпійську. Висота гори приблизно 1408 метрів, це найвища точка Вододільного хребта (нагадаю, що найвища точка моєї країни – це гора Говерла, 2061 м). Ліс росте максимум до 1200 м, а потім починаються полонини із зарослями чорниці та ялівцю.
Ми у той чарівний літній день почали сходження від сільських городів і досить швидко опинились у буковому лісі. Хвойні дерева тут теж є, але поодинокі. Я дуже люблю оці гірські буки. Вони відрізняються невисоким і товстим стовбуром та розлогими вітами. Мабуть це спосіб захисту від сильних вітрів! Ми побачили дерево, у яке вдарила блискавка, але воно продовжувало жити.
Although I love summer, I am always afraid to get under the scorching sun and get tired quickly. If you go to Pikuy from the village of Bilasovytsia, you should not afraid of the heat. First, because everywhere is mostly forest. And secondly, on the route there are several rivers and streams, where you can freshen up and even collect drinking water in bottles. There is always a lot of greenery around the springs. Such small blue flowers attracted my attention. Most likely it is a forget-me-not marsh Myosotis scorpioides from the family of Boraginaceae. It loves moist shady places.
Хоча я і люблю літо, але у походах мене завжди лякає можливість потрапити під палюче сонце і швидко втомитись… Якщо ви йдете на Пікуй від села Біласовиця, то спека вам не страшна. По-перше, тому що всюди переважно ліс. А по-друге, на маршруті є кілька річечок і струмків, у яких можна освіжитись та навіть набрати питної води у пляшки. Навколо джерел завжди багато зелені. Мою увагу привернули такі дрібні сині квіточки. Швидше за все це є незабудка болотна з родини шорстколисті, вона полюбляє вологі тінисті місця.
Resting by the water, we went on with new strength and quickly found ourselves in a meadow, where you could already see the surrounding mountains. And the third reason why you should not be afraid of the heat. It is a strong wind on Pikui. Well, of course, you should take care of sun protection, because it is easiest to burn your skin when it is windy ((For some reason the last section of the road was the most difficult. We split into two parts: two friends went forward, and I and one friend decided not to hurry. And it was reasonable. Not far from the top, I looked at the beautiful flowers. Some of their relatives "live" in my garden on the plains. This is Potentilla crantzii from the family of Rosaceae.
Відпочивши біля води ми з новими силами пішли далі і швидко опинились на полонині, звідки вже було видно навколишні гори. І третя причина, чого вам не слід боятись спеки: це є сильний вітер на Пікуї. Ну звісно слід подбати про захист від сонця, адже обпекти шкіру найлегше коли вітряно. Останній відрізок дороги був найбільш важким. Ми розділились на дві частини: двоє друзів пішли вперед, а я і один мій друг вирішили нікуди не спішити. І це було дуже доречно. Адже неподалік від вершини я знову придивилась до красивих квітів. Якісь їхні родичі «живуть» і в моєму саду на рівнині. Ймовірно, це є перстач Крантца з родини трояндових.
Once at the top, we admired the majestic landscapes, consisting of blue distant ridges, dark green nearby mountains and large gray rocks on the top.
On the north side of the mountain slope is gentle, and on the south is sharp and it scared me a little. Sometimes looking down it seems that you are about to fall there. I was a little upset, because the distant visibility was poor due to the bright sun and clouds gathering on the horizon. The raging wind forced us to seek shelter between the rocks to have a snack. I feeled hungry not only for food, but also for taking pictures!
Опинившись на вершині ми із захопленням оглядали величні пейзажі, складені із блакитних далеких хребтів, темно зелених ближніх і великих сірих скель на самому хребті. З північного боку схил гори є пологий, а з південного різкий і це мене трохи лякало. Іноді дивлячись вниз здається, що ось-ось туди впадеш) Я трішки засмутилась, бо далека видимість була поганою через яскраве сонце і хмари, що збирались на горизонті. Шалений вітер змусив нас шукати прилисток між скель, щоб перекусити. У мене прокинувся голод не лише до їжі, а й до фотографування!
During a walk along the ridge, our attention was drawn to the beautiful pink flowers, resembling stars. This is a rare succulent plant listed in the Red Book of Ukraine! This is a Sempervivum montanum from the family of Crassulaceae. The plant grows in the mountains of Europe at an altitude of 1400-1900 meters. And in addition to wildlife, it is also grown decoratively. It reproduces mainly vegetatively, with the help of daughter rosettes, which are formed in the stolons at the base of the plant.
Під час прогулянки по хребту нашу увагу привернули красиві рожеві квіти, схожі на зірочки. Це є рідкісна рослина-суккулент, занесена до Червоної книги України! Це молодило гірське з родини Товстолистові. Рослина росте у горах Європи на висоті 1400-1900 метрів. А окрім дикої природи, її також вирощують декоративно. Вона розмножується переважно вегетативно, за допомогою дочірніх розеток, які утворюються у столонах при основі рослини.
Perhaps the greatest decoration of this place are the rocks of bizarre shapes and different sizes. This is the Carpathian flysch, ie sedimentary rocks of fragmentary origin. They were formed by Mother Nature many millions of years ago by water and wind. If you look closely at the stones, you can see that they consist of separate layers that are pressed and "glued" to each other. Unfortunately, I'm not very good at geology, so the best thing I can do is share with you a few shots of these giants. I also like to look at lichens that live on rocks. Such a symbiosis in a strict and inaccessible place.
Мабуть, найбільшою окрасою цього місця є скелі химерних форм і різних розмірів. Це є карпатський фліш, тобто осадові породи уламкового походження. Вони були утворені матір’ю природою багато мільйонів років тому за допомогою води і вітру. Якщо приглянутись до каменів зблизька можна помітити, що вони складаються з окремих слоїв, які спресовані і «приклеєні» один до одного. Жаль, я не дуже тямлю у геології, тому найкраще що можу зробити, то це поділитись із вами кількома кадрами цих велетнів. Мені подобається розглядати також лишайники, які живуть на каменях. Отакий симбіоз у суворому та недоступному місці…
And the real queen of this peak is a yellow flower that resembles a dandelion from afar. Here are its whole thickets, which look so great against the background of gray stones! This is a Hypochaeris radicata from the Asteraceae family and the Chicorioideae subfamily. A perennial plant that is protected from cold and wind by numerous hairs on the stem and leaves.
А справжньою королевою цієї вершини є жовта квітка, що здалеку нагадує кульбабу. Тут цілі її зарослі, які так чудово виглядають на фоні сірих каменів! Це є поросинець коренистий з родини Айстрових та підродини Цикорієвих. Багаторічна рослина, яку від холоду та вітру захищають численні ворсинки на стеблі та листках.
Rumex alpinus from the family of Polygonaceae feels comfortable in the middle of this flower kingdom on a wide lawn. I once saw its whole thickets on another mountain, on the Shovel. It has medicinal properties and is used in folk medicine.
Посеред цього квіткового царства на широкій галявині комфортно себе почуває і щавель альпійський з родини гречкових. Цілі його зарослі я колись бачила на іншій горі, на Лопаті. Має лікарські властивості та використовується у народній медицині.
My story would be incomplete if I did not mention the natural green carpet that covers the mountains and all the climbs to it. I think there are thickets of blueberries and cranberries, which are very useful berries. However, that day we could only admire the beautiful delicate white flowers. And on this carpet it was very nice to rest, laying on top of the mat)
I had plans to explore nature a little more. But the storm decided otherwise. Big thick drops drove us off the mountain. But a miracle happened, for about an hour and a half this storm was gathering strength and during this time we found ourselves at the foot.
Мабуть моя розповідь була б неповною, якби я не згадала про природні зелений килим, яким покрита гори і всі підйоми до неї. Думаю, тут є зарослі і чорниці і брусниці, які є дуже корисними ягодами. Проте у той день ми могли милуватись лише красивими ніжними білими квітами. А ще на цьому килимі було дуже приємно відпочивати, простеливши зверху також карімат) У мене були плани ще трохи дослідити природу. Але гроза вирішила інакше. Великі товсті краплі вигнали нас із гори. Але сталось якесь чудо, десь півтори години ця гроза збиралась зі силами і ми за цей час опинились біля підніжжя.
Повторю ще раз свою давню думку. Тут варто переночувати поближче до вершини (тим паче, що питна вода знаходиться на великій висоті). Коли є більше часу, то можна приділити більше уваги цим красивим деталям! Може навіть зустріти якихось звірів чи плазунів) Але це вже буде інша історія! Дякую вам за читання і сподіваюсь, що ця інформація була вам корисною. Бережіть природу. Бережіть ліси і гори.
I will repeat once again my old thought.
Here you should spend the night closer to the top (especially since drinking water is at high altitude). When you have more time, you can pay more attention to these beautiful details! Maybe even meet some animals or reptiles) But that will be another story!
Thank you for your reading and I hope you found this information useful.
Save the nature. Protect forests and mountains.
This is my entry to the Amazing nature contest by 