I have already written in my blog about a wonderful place - Pidlyska hill not far from my village (Lviv region, Western Ukraine).
This place is unique in that it combines forest and steppe ecosystems. I once met scientists here looking for rare species of plants. This time I also decided to be a "botanist" and take pictures of some rare flowers that I once met there. My hike took place in early June, and I used to be there with a friend somewhere in mid-May, but didn't have enough time to take pictures.
Вже не раз я писала у своєму блозі про чудесне місце - Підлиську гору.
Це місце унікальне тим, що тут поєднуються екосистеми лісу і степу. Одного разу я зустріла тут вчених, які шукали рідкісні види рослин. На цей раз я вирішила теж побути "ботаніком" і пофотографувати деякі рідкісні квіти, які вже колись зустрічала там. Мій похід відбувся на початку червня, а раніше я була там з другом десь в середині травня, але не мала достатньо часу для фотографування.
So my journey begins through abandoned village gardens. How do you like this path? Looks like an illustration to a fantasy book;)
Отож починається мій шлях через закинуті сільські сади. Як вам така стежинка? Виглядає як ілюстрація до книги фентезі;)
The first pleasant meeting is a glade with Aquilegia vulgaris. I like their deep purple color and the middle of the inflorescence, but it is lowered and it is not so easy to take a picture :)
Перша приємна зустріч - це поляна з орликами. Мені подобається їх глибокий фіолетовий колір та середина суцвіття, проте воно опущене вниз і не так просто його сфотографувати:)
Aquilegia vulgaris is beautiful decorative flower. Apparently it was once specially planted here.
There are several hiking trails to Podlyska Mountain. I'm going there alone for the first time, so it's a little scary. After all, sometimes I do not navigate in space and can get lost "between two trees". I choose the path through my favorite beech forest. It is cool and dark here as always.
Previously, I did not pay attention to the flowers that grow here, but now with each hike I notice something new. Here, for example, are such modest beauties: yellow Aposeris foetida and white Maianthemum bifolium.
До Підлиської гори є кілька піших шляхів. Я вперше йду туди сама, тому трохи страшно. Адже іноді я можу заблукати "між двох дерев". Обираю шлях через мій улюблений буковий ліс. Тут як завжди прохолодно і темно.
Раніше я не звертала уваги на квіти, які тут ростуть, а тепер з кожним походом помічаю щось нове. Ось наприклад такі скромні красуні: жовтий щербанець звичайний і біла веснівка дволиста.
Moss is a special, separate kingdom of plants that can adapt to harsh conditions and that closely resemble something fantastic.
There are mushrooms in the forest, though unfortunately not yet edible:(
Мохи це особливе, окреме царство рослин, які вміють пристосовуватися до різних суворих умов і які зблизька схожі на щось фантастичне. Трапляються у лісі і гриби, правда, на жаль поки що не їстівні:(
I pass an interesting arrow that shows an unknown place:) I need it in the opposite direction. The air in the forest is very fragrant, probably somewhere on the edge of the forest jasmine blooms. As soon as the pines begin to meet between the beeches, my mood rises. So, the Hill is close and I did not get lost!
Обминаю цікаву стрілку, яка показує невідомо куди:) Мені потрібно у протилежний бік, але я радію, що її побачила. Повітря у лісі дуже пахуче, мабуть десь на узліссі цвіте жасмин. Дивовижно. Як тільки між буками починають зустрічатися сосни, мій настрій піднімається. Отож, Гора близько і я не заблукала!
And here is a white road (due to a large amount of chalk), here are tall pines on both sides. And here is a strong pine aroma, which heals the soul and body.
Pines "bloom", produce new shoots and everything around shimmers. Every year these pines are taller. My parents say that in their childhood the pines were small, and the mountain really was a bald ie without trees. This is its main name - Lysa (= bald) or Bila (White). It is said that people specially planted a hill with pines, and this had a bad effect on the ecosystem. There is a version that the Soviet authorities wanted to hide the high cross, which can be seen from the road.
І ось біла дорога (через велику кількість крейди), ось високі сосни по обидві сторони. І ось міцний аромат сосен, який лікує душу і тіло. Сосни "цвітуть", випускають нові пагони і навколо все мерехтить. З кожним роком ці сосни все вищі. Батьки розповідають, що у їхньому дитинстві сосни були маленькі, а гора дійсно була Лиса. Це її основна назва - Лиса або Біла. Кажуть, що люди спеціально засадили пагорб соснами, і це трохи погано вплинуло на екосистему. Є версія, що радянська влада таким чином хотіла заховати високий хрест, який видно із траси.
My attention is drawn to the dog rose bushes, which are really very much here! It smells great and is liked not only by me but also by insects.
Привертають увагу численні кущі шипшини, якої тут дійсно дуже багато! Вона чудово пахне і подобається не лише мені, а й комахам.
And here is wonderful flower Salvia pratensis. And some stubbornly hide from my lens:)
And here's a pleasant surprise: good people (probably employees of the Northern Podillya National Park:))) made a swing and a bench here. This is appropriate because I feel tired and even a little hungry!
А ось несподіваний приємний сюрприз: добрі люди (мабуть працівники Національного парку Північне Поділля:))) зробили тут гойдалку та лавочку. Це доречно, бо я відчуваю втому і навіть трошки голод!
My main goal is close, I want to go to the main glade on top of the hill, where rare flowers grow.
This metal cross on a stone foundation was built in 1911 in honor of the Ukrainian writer (as well as priest) Markiyan Shashkevych, who was born in the neighboring village of Pidlissia. Every year people honor his memory with a festive Liturgy in early August.
And this stand helps me to orient in flora and fauna of the territory. I can say like Socrates, "I know I know nothing." I think in the future to find many more plants here.
Моя основна мета вже близько, я хочу вийти на головну поляну на вершечку пагорба, де якраз і ростуть рідкісні квіти. Ось цей кам'яний хрест збудували у 1911 році на честь українського письменника (а також священика) Маркіяна Шашкевича, який народився у сусідньому селі Підлисся. Щороку люди вшановують його пам'ять святковою Літургією на початку серпня. А цей стенд допомагає мені зорієнтуватися у флорі і фауні території. Можу сказати як Сократ: "Я знаю, що я нічого не знаю."
Blue flowers: maybe Veronica prostrata. In the right: Viburnum opulus, Rosa canina with a bombus and Polygala vulgaris.
Arriving at the lawn, I realized that some flowers that interested me have already bloomed. Well, they didn't want to wait for me for two weeks:)
My conclusion: it is better to come here in the first half of May. Here are some shots from the previous hike!
Прийшовши на галявину я зрозуміла, що деякі квіти, які мене цікавили вже перецвіли:) Ну не хотіли вони мене чекати два тижні. А ось кілька кадрів з попереднього походу!
Orchis militaris belong to the Red book of Ukraine.
(Зозулинець шоломоносний).
Above: Adonis vernalis (also in Red book). Below: Chamaecytisus lindemannii (?)
(Зверху Горицвіт весняний, внизу - Ракитник).
It's time to go home. I choose the field path, because in the evening it is the best option. Wheat is ripening around. My road goes between the field and the forest and I enjoy the evening coolness and interesting clouds in the distance. The sky was clear above Pidlyska Mountain, and somewhere above my house storm clouds are gathering ... But today there will be no rain. It will be tomorrow.
My next dream is to spend the night here with a tent to see everything around in the morning in a different light and mood. Now it remains to find a company :)
Thank you for your reading!
Ось уже час додому, адже дорога неблизька. Я обираю шлях полем, оскільки ввечері це кращий варіант. Навколо зріє пшениця. Моя дорога йде між полем і лісом і я насолоджуюсь вечірньою прохолодою та цікавими хмарами вдалині. Над Підлиською горою було чисте небо, а десь над моїм домом збираються грозові хмари... Але сьогодні дощу вже не буде. Він буде завтра.
Моя наступна мрія - заночувати тут з наметом, щоб вранці побачити все навколо в іншому освітленні і настрої. Тепер залишається знайти компанію:)
P.S.I tried to identify all species with a Google lens. If you see any errors, please correct me.