Hello everyone. I am traveling again with my son. And today I managed to see an abandoned church along the road. At first I drove past by car, but I quickly realized that I have only one chance to turn around and stop in order to immerse myself in this mysterious atmosphere.
This location interested me with a certain mysticism. It was especially scary for me to look at the broken cross on the church dome. Just imagine that around there are bright and neat houses, decorated with Christmas sparkling garlands, various lights. And next to it, in contrast, is the abandoned territory of the church with burials near it. The territory is completely open to inspection and there are no prohibitions anywhere. The entrance to the church is tightly locked, but I did not try to get inside. Everything turned out well for me. The trip itself is pleasant, interesting locations and new impressions from what I saw I want to describe here.
I immediately felt something familiar in the architecture of the building I was looking at. Once upon a time, a large community of Ukrainian Christians lived here, they had their own church, but something changed and these people left this area. Only the church and a few preserved burials nearby remained. On the surviving gravestones, I can clearly read the names and surnames in Cyrillic. It seems to me that this is the 19th century.
This is a very good place to rethink and organize your thoughts. Once upon a time, people gathered here with one goal, sang the liturgy, listened to the priest's sermon. And now there is silence and emptiness. I feel a frost in the air. For a moment, everything froze. I paid my respects to this area. Cars drive along the road. It's time for me to go my own way too.
This is my post for #monomad challenge.
Thank you all for your attention.
Привіт усім. Я знову подорожую зі своїм сином. І сьогодні мені вдалося побачити вздовж дороги покинуту церкву. Спочатку я проїхала на автомобілі повз, але швидко я збагнула, що в мене є лише один шанс розвернутися і зупинитися для того, щоб поринути в цю загадкову атмосферу.
Ця локація мене зацікавила певною містикою. Особливо моторошно мені було дивитися на зламаний хрест на бані церкви. Тільки уявіть, що навколо яскраві і охайні будиночки, прикрашені в різдвяні блискучі гірлянди, різноманітні вогники. І поруч на контрасті закинута територія церкви з похованнями біля неї. Територія повністю відкрита до огляду і ніде нема заборон. Вхід в церкву міцно замкнений, та я й не намагалася потрапити в середину. Надто все складалося для мене вдало. Сама поїздка приємна, цікаві локації і нові враження від побаченого мною я хочу описувати тут.
Я одразу відчула щось знайоме в архітектурі оглянутої будівлі. Тут колись жила велика громада українського християнського народу, вони мали свою церкву, але щось змінилося і ці люди покинули дану місцевість. Залишилася лише церква і кілька збережених поховань поряд. На вцілілілих могильних памятниках чітко я можу прочитати імена та прізвища кирилицею. Мені здається, що це 19 століття.
Це дуже гарне місце для переосмислення і впорядкування своїх думок. Колись тут збиралися люди з однією метою, співали літургію, слухали проповідь священника. А зараз тут тиша і пустка. Мені відчувається в повітрі мороз. На хвилинку все завмерло. Я віддала свою шану цій місцевості. Вздовж дороги проїзджають автомобілі. Мені також пора прямувати своєю дорогою.
Це мій допис для мономад.
Дякую всім за увагу.
