Happy New Year to all of you from Austria. This is a time when we can sum up previous achievements and plan new ones. My journey on January 1st took me to the cemetery in Vienna, where Austrian composers are buried. And when I got here, I looked at the monuments on the graves of Beethoven, Strauss, Gluck, Schubert. I know their works because as a child I practiced playing piano sonnets and minuets for hours. I loved these melodies that my fat fingers tapped on the white and black keys. No one believed that I could play the piano. But I competed with nature and performed all the necessary musical works. My fingers helped me and hindered me at the same time.
And now I am in the cemetery where my favorite composers are buried. And it is quiet here. No one knows where Mozart is actually buried. But it doesn't matter, because his music is eternal. Also the eternal music of Beethoven, Strauss, Schubert. You definitely know these musical works, even if you are not a musician. Strauss waltzes, Schubert's sonnets, Beethoven's moonlit sonata, Mozart's Turkish march. You have heard all this more than once, perhaps without knowing the name and author. I know that music can heal the human soul. I heal my mentality with travel and classical music. With age, I come to understand that what is important for me today, and what is flawed for others, what I will leave behind, is important for me.
That's all for today. I offer you my black and white photos for your consideration. It is a very beautiful day and a wonderful new year!
Thank you all for your attention and visit!
Вітаю вас усіх з новим роком з Австрії. Це час, коли ми можемо підсумувати попередні досягнення і запланувати нові. Моя дорога першого січня вела мене до цвинтаря у Відні, де поховані австрійські композитори. І прийшовши сюди я роздивлялася пам'ятники на могилах Бетховена, Штрауса, Глюка, Шуберта. Я знаю їхні твори, бо в дитинстві годинами вправлялася у грі на фортепіано-сонети і менуети. Я любила ці мелодії, які вистукували на білих і чорних клавішах мої грубенькі пальці. Ніхто не вірив, що я можу грати на піаніно. Але я змагалася з природою і виконувала усі потрібні музичні твори. Мої пальці мені допомагали і заважали водночас.
І тепер я знаходжуся на цвинтарі, де поховані мої улюблені композитори. І тут тиша. Ніхто не знає, де насправді похований Моцарт. Але це не важливо, бо його музика вічна. Також вічна музика Бетховена, Штрауса, Шуберта. Ви точно знаєте ці музичні твори, навіть не будучи музикантом.Вальси Штрауса, сонети Шуберта, місячна соната Бетховена, марш Турецького Моцарта. Ви все це чули і не раз, можливо не знаючи назви і автора. Я знаю, що музика може лікувати людську душу. Я лікую свою ментальність подорожами і класичною музикою. З віком приходить до мене розуміння, що важливо для мене те, що сьогодні, а для інших вадливо, що я залишу пімля себе.
Це все на сьогодні. Пропоную вам до розгляду мої чорнобілі фотографії. Це дуже гарний день і чудовий новий рік!
Дякую всім за увагу і візит!
This is my entry for the #monomad challenge.
