Hi to all. I'm taking pictures of my favorite city again, going for a walk. I lift my head up, to the side, to see once again the sculptures of the Atlanteans, various stuccoes on the houses, strange faces above the entrance gates. All this gives my city authenticity, each era left its contribution to the construction of the city and I now have the opportunity to be here, live and admire it.
Привіт усім. Я знову фотографую моє улюблене місто, йдучи на прогулянку. Я задираю голову вгору , вбік, щоб побачити вкотре скульптури атлантів, різноманітні ліпнини на будинках, химерні лиця над вхідними брамами. Це все дає моєму місту автентичності, кожна епоха залишала свій внесок у будівництво міста і у мене є тепер можливість бути тут, жити і милуватися цим.
Thanks to the better camera in my phone, I was able to achieve better clarity in my photography. And the faces of the military Atlanteans don't seem so tough to me now. Their gaze is directed forward, and there is no emotion on their face. I can't describe how safe I feel next to them, most likely I see hopelessness in these male images. Earlier, I would have looked for a secret meaning, some slightest clue, but there is none here. Times have changed. Now I can clearly see that the house depicts strong military men doing their work and holding heavy burdens. And yet it is quiet and pleasant for me to walk on this street. Because the street is narrow and the houses are tall, I feel a certain coolness here.
Завдяки кращій камері в моєму телефоні я змогла досягнути кращої чіткості у фотографуванні. І обличчя військових атлантів тепер мені не здаються такими жорсткими. Їхній погляд спрямований вперед, а емоції на їхньому обличчі відсутні. Не можу описати, що я відчуваю поряд з ними безпеку, швидше за все я бачу в цих чоловічих образах безвихідь. Раніше я б шукала таємний зміст, якусь найменшу зачіпку, але її тут не має. Змінилися часи. Тепер я чітко можу побачити, що на будинку зображенні військові міцні чоловіки, які роблять свою роботу і тримають важкі тягарі. І все ж на цій вулиці тихо і приємно мені йти прогулюючись. Через те, що вулиця вузька, а будинки високі, тому я тут відчуваю певну прохолоду.
Here again are the same symbols of strength. My national coat of arms is raised in strong hands. Every nation is proud of its symbols, and I, too, when passing by, remember how many people died in the war for the independence of Ukraine, for the existence of its symbols, its language and will. This struggle continues today and every day. And my nation is becoming more conscious in this struggle.
Ось тут знову ті ж символи міцністі. Мій національний герб в міцних руках піднятий догори. Кожен народ пишається своїми знаменнями і я також, що разу проходячи згадую про те, скільки людей полягло в війні за незалежність України, за існування її символів, її мови і волі. Ця боротьба продовжується сьогодні і щодня. І моя нація стає більш свідомою в цій боротьбі.
These two gates are located opposite each other. And you see these emotions, as if one is satisfied, and the other, on the contrary, grimaced.
Ось ці дві брами розташовані одна навпроти другої. І ви бачите ці емоції, наче одна задоволена, а інша навпаки скривилася.
And the last sculptures of two couples today. I like the male and female images in this facade of the house. Gender is maximally harmonized in them. The sculptor gave the man more feminine features, and made the woman's breasts smaller, thus reducing her femininity. And yet I feel that it is depicted as a boy and a girl. Take a look and you can describe your own opinion on this topic in the comments.
Thank you for your attention and visit. I will be glad to read your comments on this post, I invite you to my blog. See you again.
І останні на сьогодні скульптури двох пар. Мені подобаються чоловічі і жіночі образи в цім фасаді будинку. Гендерність максимально в них злагоджено. Чоловікові скульптор надав більше жіночих рис, а жінці зробив менші груди, чим зменшив її жіночність. І все ж я відчуваю, що це зображені хлопець і дівчина. Роздивіться і можете описати власну думку на цю тему в коментарях.
Дякую вам за увагу і візит. Я рада буду прочитати ваші ко ентарі до цього допису, запрошую в свій блог. До зустрічі знову.
This is my entry to daily #monomad challenge by 
