| Hello, friends! Last week it was too hot to go mushroom hunting (and honestly, this week isn’t much better 🙂). But the weather forecast promised one relatively cool day after a night of rain. The rain was supposed to come at night, and my friend and I planned to go mushroom hunting the next day, so we didn’t think it would be an issue. But we couldn’t have imagined that we were heading straight into the storm of the century! Later, in the afternoon, when we emerged from the forest, we talked to some local residents. One of them said it hadn’t rained that hard in twenty years. Another, an older man, clarified that yes, there was a heavy rain twenty years ago, but the one that happened the evening before our trip was even stronger. This bad weather caused a lot of trouble for the locals, but we only saw that later, on our way home in the daylight. We arrived at the forest in the dark. We noticed the heavy rainfall from the night before when we saw the local stream, which we used to walk along like it was a road, but now it had turned into a roaring beast with turbulent water. We had to walk along the bank through thorny bushes and stinging nettles. The forest was so damp that streams were flowing from everywhere, even on the tops of the low hills where I had never seen them before. Every ditch and every track left by a logging truck had turned into a little stream. And along our path, we encountered numerous newly formed ponds. By one of them, I found a huge porcini mushroom that looked spoiled at first glance, but this Boletus edulis was perfectly healthy—its soft part had just swollen from the excess moisture. | Привіт, друзі! Минулого тижня було дуже спекотно, щоб їхати кудись по гриби (та й цього тижня також, чесно кажучи 🙂). Але прогноз погоди обіцяв один доволі прохолодний день після дощу. Дощ обіцяли вночі, а по гриби ми з товаришем зібралися наступного дня, то ж це не мало бути проблемою. Але ми навіть подумати не могли, що там, де ми їдемо, пройде злива століття! Потім, вже вдень, коли ми вийшли з лісу, ми спілкувались з місцевими мешканцями, то один з них казав, що такого сильного дощу вже двадцять років не було. Інший, більш поважного віку, уточнив, що так, двадцять років тому була сильна злива, але та, що відбулася напередодні нашої поїздки ввечері, була сильніша. Ця негода наробила багато біди місцевим, але це ми вже побачили потім, коли поверталися додому, при денному світлі. А ми приїхали під ліс ще у темряві. Ми помітили, що вчора випало багато опадів, коли побачили місцеву річечку, по якій раніше ми ішли, як по дорозі, а зараз вона перетворилася на ревучого звіра - так багато там було бурхливої води. Ми були змушені іти через колючі та зарослі пекучою кропивою зарослі по березі річки. Ліс був настільки вологий, що струмки текли звідусіль, навіть на вершинах невисоких місцевих гір, де я ще ніколи до того їх не бачив. Кожен рівчак, кожна колія від проїзду лісовоза перетворилася на маленьку річечку. А на нашому шляху траплялося безліч новостворених озерець. Біля одного з них я знайшов величезного білого гриба, який на вигляд здавався зіпсованим, але цей Boletus edulis таким не був - цілком здоровий гриб, тільки його м'яка частина розбухла від зайвої вологи. |
