I have such a concept that I came up with myself. This is a "real" or "normal" walk in the woods. It means a walk lasting from three hours or more. And ideally for almost the whole day...
What can you do in the forest all day? You can read a book or write posts, although of course the search for mushrooms and interesting angles for photos comes first :)
I have already written about Pidlyska Hill several times, but more often I am there in the spring, in May. Unfortunately, it didn't work out this year... The first time I visited there was in the middle of July.
У мене є таке поняття, яке я сама придумала. Це "справжня" або "нормальна" прогулянка в лісі. Воно означає прогулянку тривалістю від трьох годин і далі. А в ідеалі майже на весь день... Що можна робити у лісі цілий день? Читати книгу або писати пости, хоча звісно на першому місці є пошук грибів та цікавих ракурсів для фото:)
Про Підлиську гору я писала вже кілька разів, але частіше я буваю там навесні, десь у травні. На жаль цього року не вийшло... То ж вперше я побувала там аж у середині липня.
Душа хотіла якогось дикого, безлюдного місця, але водночас щоб був хороший інтернет, так як я хотіла трохи попрацювати над статями...
Туди я пішла через ліс, стараючись дотримуватися традиційної дороги. І ось кілька подарунків старого доброго лісу. Давно помітила, що я знаходжу гриби тож, коли їх не шукаю. І це лише долає радості від зустрічі з цими таємничими "істотами" (я про гриби). Кілька маленьких боровиків та сироїжок піднесли мені настрій, але водночас сповільнили хід на гору, бо я почала моніторинг кущів:)))
The soul wanted some wild, deserted place, but at the same time there was good internet, as I wanted to work a little on the articles...
I went there through the forest, trying to follow the traditional road. And here are some gifts of the good old forest. I noticed a long time ago that I find mushrooms when I'm not looking for them. And this only overcomes the joy of meeting these mysterious "creatures". A few small boletus and russulas cheered me up, but at the same time they slowed down the way up the hill, because I started monitoring the bushes:)))
The forest has changed a lot... At some moments I was afraid that I was going to the wrong place, because there was a lot of light around, and there were many puddles on the dirt roads due to the movement of trucks. A few trees were cut down here, and maybe some fell during the winter...
Ліс дуже змінився... В деякі моменти мені ставало страшно, що я йду не туди, адже навколо було багато світла, а на грунтових дорогах багато калюж через хід вантажівок. Тут вирубали трохи дерев, а можливо деякі часі впали ще взимку...
Погода була дуже приємна, не спекотна і я з невеликою обережністю йшла вперед. Кожен біло-зелений стовпчик викликає радість, адже це ознака, що я йду правильно.
Each white and green column is a joy, because it is a sign that I am going in the right direction
And so I came out of the dark forest into the beautiful world of pines. Every year they grow and become more and more like a separate full-fledged forest. In the distance I saw a swing on which it was convenient to rest... It was here that the heat felt stronger.
І ось з темного лісу я вийшла в прекрасний світ сосен. З кожним роком вони виростають і все більше стають схожими на окремий повноцінний ліс. Вдалині я побачила гойдалку, на якій зручно відпочивати... Саме тут спека відчувалась сильніше.
Відпочивши трохи, пішла досліджувати вершечок пагорба, на якому постійно дув свіжий вітер і це приносило дійсно велику насолоду... Небо, хмари, високий кам'яний хрест, вершечки сосен. Все було дуже чітке і яскраве, а водночас трохи нереальне.
Це небо просто зводить з розуму!!!
After resting a little, I went to explore the top of the hill, on which a fresh wind was constantly blowing and it brought really great pleasure... The sky, clouds, a high stone cross, the tops of pine trees. Everything was very clear and bright, and at the same time a little unreal.
I remembered that in the past years, my friends often came here and we had a picnic near these benches. I hope to see them here this year too.
The world underfoot was no less beautiful. Dozens of types of wild flowers not only pleased the eye, but also tickled the nose with their aromas. These smells are as if you were inside a bouquet, or inside a flower, like a bee. The magic of this place lies precisely in the number of plant species! It is not for nothing that scientists and botanists come here to observe rare plants.
Не менш прекрасним був і світ під ногами. Десятки видів диких квітів на лише милували око, а й лоскотали ніс своїми ароматами. Ці запахи такі, ніби ви опинилися всередині букету, або всередині квітки, мов бджола. Якраз у чисельності видів рослин є магія цього місця! Недарма сюди приїжджають вчені ботаніки, щоб вести спостереження за рідкісними рослинами.
One of my favorite things to do is to sit on the side of the "mountain" and admire the scenery. Visibility was incredibly good that day and I was surprised to notice objects at a great distance and was generally surprised not to recognize some of them... Binoculars or something like that would be very appropriate here!
Одне з улюблених занять це сидіти на схилі "гори" і милуватись краєвидами. У той день була неймовірно хороша видимістю і я зі здивувалася помічала об'єкти на великій відстані і взагалі дивувалась, не впізнаючи деякі з них... Бінокль чи щось таке було б тут дуже доречно!
Time passes rather quickly in such places. But on this day, I finally felt that my walk in the wild was complete and sufficient. Because the feeling of lack of time has been haunting me since the spring... I traditionally go back through the field, because it is shorter way and in the evening you can not be afraid of the heat.
And the fields give their own spectrum of feelings and sensations. Space and freedom.
Час у таких місцях протікає доволі швидко. Але в цей день я нарешті відчула, що моя прогулянка по дикій природі є повноцінна і достатня. Бо відчуття браку часу переслідувало мене ще з весни... Назад йду традиційно полем, бо так коротше і ввечері можна не боятись спеки.
А поля дарують свій спектр почуттів і відчуттів. Простір і свободу.
Дякую, що погуляли зі мною і сподіваюся, ви трошки відпочили від ваших проблем та цивілізації взагалі. До зустрічі!
