Can a city be a friend? In my case, yes. When I get bored, I go there and I feel good right away.
I can't understand why I love it so much. Probably because I am an esthete and I am attracted to antiquities. My hometown is also very beautiful, but it has more people. And here I am alone with the past.
So I get on a minibus and drive 25 km to the North.
Чи може другом бути місто? У моєму випадку так. Коли мені стає сумно, я їду туди і мені стає одразу добре. Я раніше придумала слово "жовквоманія", це така доволі рідкісна хвороба:)
Я не можу зрозуміти, чого я його так люблю. Мабуть через те що я естет і пам'ятки старовини мене приваблюють. Моє рідне місто теж дуже красиве, але у ньому більше людей. А тут я ніби сам на сам із минулим.
Тому я сідаю в маршрутку і їду 25 км на Північ.
My friend is almost 420 years old... So, he is older than me, he has seen and heard more, so I am interested in listening to his stories. I can translate some excerpts for you:)))
Here I am at the bus station and immediately find myself near the ancient walls of the Dominican monastery. The phone itself asks for and takes a selfie for me;)
Моєму другові вже майже 420 років... Отож, він старший від мене, більше бачив і чув, тому мені цікаво слухати його оповіді. Яких більше ніхто не чує. Я вам можу перекласти деякі уривки:)))
Ось я на автостанції і одразу опиняюсь біля старовинного муру монастиря Домініканців. Хоч-не-хоч, а телефон сам проситься у руки і хоче зробити мені селфі.
Here I am attracted from afar by a massive, slightly gloomy building... In summer, the trees are covered with leaves, so from this side the ancient synagogue is not so clearly visible. We have few such buildings, many have been destroyed by time and wars. And once in Ukraine in every city a third of the population were Jews. This synagogue began to be restored, but then everything stopped. My dream is to get inside. But this is another time. I must found a local guide.
Ось мене здалеку манить масивна трохи похмура будівля... Влітку дерева вкриваються листям, тому з цієї сторони старовинну синагогу не так чітко видно. Мало у нас таких будівель, багато що знищив час і війна. А колись в Україні у кожному місті третину населення складали євреї... Цю синагогу почали реставрувати, але потім все завмерло. Я мрію потрапити всередину, екскурсоводи з місцевого замку можуть завести. Але це іншим разом.
Ось я на центральній площі, що зветься Вічева. Люблю бродити тут, сидіти на лавці і пити чай, розглядаючи давні будівлі. Лише сьогодні задумалась, що площа досить простора, як на таке мале містечко. Колись у центрі традиційно для європейського міста стояла Ратуша. А тепер тут ламають дітлахи, гуляють підлітки з навушниками у вухах, сидять на лавках старші люди...
Here I am in the central square called Vicheva. I like to wander here, sit on a bench and drink tea, looking at ancient buildings. Today I thought that the area is quite spacious. The Town Hall used to stand in the center, traditionally for a European city. And now children are running here, teenagers are walking with headphones in their ears, older people are sitting on benches...
Church of St. Lawrence - one of the favorite objects. It is a pity that it is only open there during services and today I was unlucky. I really wanted to get closer to his bell-tower, my personal "Leaning Tower of Pisa". Let's go!
Костел св.Лаврентія — один з улюблених об'єктів. Жаль, що там буває відчинено лише під час богослужінь і сьогодні мені не пощастило. Мені дуже захотілося підійти поближче до моєї персональної "Пізанської вежі". Йдемо?
This is the ancient Glynska Gate. Cars have the right to drive under the arch. For people there are two small passages on the sides. At right the passage is not visible, because it is strangely made in the very wall of the arch. I saw a boy walking and as if he entered the wall:))) I followed... There is a strong acoustics and the impression that there are giant cars go.
And my tower is in place. He stands and guards all those who cross the city limits. Unfortunately, it is fenced.
Це старовинна Глинська брама. Здається вона була знищена під час Другої світової війни, а потім відновлена. Під аркою мають право їхати машини. Для людей є два маленьких проходи по сторонах, причому справа проходу не видно, бо він якось дивно зроблений у самій стіні арки. Я побачила хлопчика, який йшов і наче увійшов у стіну:))) Я пішла вслід... Тут сильна акустика і таке враження, що там їдуть якісь велетенські машини...
А моя вежа на місці. Стоїть і сторожує усіх, хто перетинає межу міста. На жаль вона огороджена.
My ancient dream is to climb the hill Garay behind the castle. I walk past the castle-palace, built by the city's founder Stanislav.
Traffic is a bit confusing in the central square. Traffic is blocked in half of the square and allowed in the other. And since I mentally move in ancient times, I forget about cars... But they are probably already used to tourists.
Моя давня і дивна мрія — вилізти на пагорб Гарай позаду замку і парку. Вирішила зробити це сьогодні... Проходжу повз замок-палац, побудований ще засновником міста Станіславом.
На центральній площі трохи заплутаний рух транспорту. На половині площі рух перекритий, а на іншій дозволений. А оскільки я подумки переселяюсь у давні часи, то про машини забуваю... Але вони вже мабуть звикли до туристів.
Ось тут наприклад дорога для машин, он і знак є. А ось Звіринецька брама для пішоходів. Ми знову за межею міста, але вже з іншого боку. Я називаю це "вулиця казкових будиночків". Страшенно люблю такі вілли початку 20 століття.
Here, for example, the road for cars, it is a sign. And here is the Zvirynetska gate for pedestrians. We are out of ancient town again, but on the other side. I call it "the street of fairy-tale houses". I really love such villas of the early 20th century.
But we'd better take a walk in the park! Here flows a river called Svynia (ie Pig), which envelops the castle like a horseshoe. In the past, this created additional protection.
The park used to be scary. It seems that only crows and drunks rested here. But a few years ago people began to care it. They cut down old trees, mowed weeds and started laying tiles on the alley. I hope the development will continue!
Але краще погуляємо парком! Тут тече річка... Свиня, яка огортає замок такою ніби підковою. В минулому це створювало додатковий захист. А навколо, на місці оцих гарних вілл були болота. Їх потім осушили...
Парк раніше був страшний. Здається, що тут відпочивали лише ворони, пияки. Але кілька років тому його почали доглядати. Зрізали старі дерева, покосили бур'яни і почали класти плитку на алеї. Сподіваюся, розвиток буде далі! Я рада, що тут вже не страшно ходити...
Literally 7 minutes walk from the castle walls, I found myself at... the station. There are few trains here. Somewhere I read that there is a railway branch to Warsaw, because there is a border nearby. For the first time in my life I visited the station, where there were no people. Feeling like you're in a movie.
There, behind a long row of vagons, is my dream mountain Garay. But how to get there??? Twilight was approaching, there were many vagons around and no idea where the right path to the hill was. Oh, it seems that the realization of my dream is postponed until next time. I should get out of bed earlier:)
Буквально за 7 хвилин ходи від мурів замку я опинилась на... вокзалі. Тут їздить мало поїздів. Але Жовква недалеко від кордону з Польщею. Десь я прочитала, що тут є залізнична гілка на Варшаву.
Ось там, за довгим рядом вагонів і є моя омріяна гора Гарай. Але як туди потрапити??? Вперше в житті я побувала на вокзалі, де були відсутні люди. Чи то пасажири, чи працівники... Відчуття, ніби ти у фільмі. В той день було дуже похмуро, але тепло. 7 градусів Цельсія це велика радість:) Щоб трохи охолонути я посиділа на лавці. Наближались сутінки, навколо було багато вагонів і жодної ідеї, де є потрібна стежка на пагорб. Ох, здається здійснення моєї мрії відкладається до наступного разу. Слід раніше вставати з ліжка:)
And at the end of my walk, I finally decided to go to my favorite cafe "Na Pidsinniu". It is located in an old house and there are a lot of cool things in the interior. Last time I couldn't go in because of a stupid covid and quarantine... There were two companies in the cafe that were celebrating something. Although there were cases (mostly during the day) when no one was here at all, only me. Such an interesting feeling:)
I ordered mulled wine and pancakes. My friend Zhovkva always feeds me very well:)
I really want to come back! I hope it will wait for me.
А на завершення своєї прогулянки я нарешті зважилася зайти в улюблене кафе. Воно розташоване у старовинному будинку і там купа класних речей в інтер'єрі. А ціни вдвічі дешевші, ніж у Львові:) Минулі рази я не могла зайти через дурний ковід і карантин... У кафе було дві компанії, які щось святкували і поводились досить спокійно. Хоча бували випадки (переважно вдень), коли тут взагалі нікого не було, цікаве відчуття:)
Я замовила глінтвейн і млинці. Мій друг Жовква завжди дуже смачно мене годує:)
Я дуже хочу повернутися! Сподіваюся, він чекатиме мене далі.
Дякую за увагу!!! До зустрічі;)
This is post for great initiative by 
