The last days were kind of gray and difficult. I wanted to sleep all the time. Do you ever fall asleep on the go? A strange feeling...
And tomorrow is February 24. We will never confuse this date with any other. A year of war.
My memories are my medicine. It was a week ago, on Wednesday... And as you know this is great day for walking and for posting to our community created by 
It was so cozy, because the weather is almost spring, windless. An air alarm started as we were leaving town. We dreamed to run away from this buzzing of sirens.
Останні дні були якісь сірі і важкі. Постійно хотвлось спати. У вас так буває, що ви спите на ходу? Дивне відчуття...
А завтра 24 лютого. Цю дату ми ніколи не сплутаємо з жодною іншою. Рік війни. Мої спогади це мої ліки. Це було тиждень тому, в середу... Було так затишно, адже погода майже весняна, безвітряна. Почалася повітряна тривога, коли ми виїжджали з міста. Хотілося втекти подалі від цього гудіння сирен.
On the way to the mountains, we stopped by the river. In order to get to the bank, we had to go through thickets of bushes. I haven't seen water in a long time. For me this is a holiday, since there are no large bodies of water in my city. Here it is! The blue sky and the blue color of the river with very clear water... Bare trees and dry grass add pastel colors. The guys went to the car and I happily walked here and there by myself. I honestly didn't want to go anywhere from here.
По дорозі в гори ми зупинилися біля річки. Це так кумедно, щоб потрапити на берег довелося пройти крізь зарості кущів. Я давно не бачила води. Синє небо і синій колір річки з дуже чистою водою... Дерева голі і трава суха додають пастельних барв. Хлопці кидали і воду камені, а потім пішли до машини і я з задоволенням погуляла сама туди сюди. Чесно не хотілося нікуди звідси йти.
Our friend was in the mountains for the first time. He reacted to this magical world like a child and was very fascinated. And we were pleased. We reached the waterfall of Kamyanka just as the sun was going down. And accordingly there were few people.
Наш друг вперше був у горах. Він реагував на цей чарівний світ як дитина і дуже захоплювався. А нам було приємно. До водоспаду добралися вже як сонце опускалось вниз. І відповідно людей було мало.
I separated from my friends again and wandered between large stones. It was quite cold here because of the water, and there was fog above. As always, I ran into a kitty and we talked a little about everyday life in the mountains...
Я знову відділилась від друзів і тинялась між великих каменів. Тут було доволі холодно від води, а зверху стояв туман. Мені як завжди трапилась киця і ми з нею трохи поговорили про гірські будні...
I remember the time when there was almost no infrastructure here. Now there are several small wooden houses here, which combine the functions of a shop and a cafe with a terrace. Here you can buy homemade wine, cottage cheese, mushrooms and many other goodies (I don't know why I didn't take a photo:))) It was hard to resist the smell of smoke and baked potatoes and meat. We found ourselves in a nice room, where, thanks to the stove, it was not warm, but even hot.
Пам'ятаю той час, коли тут майже нічого з інфраструктури не було. Кілька продавців мали нехитрі навіси і подавали смачну їжу та дари Карпат. Тепер кожен із них має невеликий будиночок, який поєднує функції магазину та кафе з терасою. Було важко встояти перед запахом диму та печеної картоплі і м'яса. Ми опинилися у дійсно симпатичному залі, де стояла піч-буржуйка і було не тепло, а навіть спекотно.
At the final stage of the program, we went to the "Dead" lake, climbing up the slippery wooden stairs. The lake was dozing under thick ice... Dusk was fast approaching the land and we had one small task left - to test the burner that Santa Claus brought me that very day. Well, a little late, as it happens...
On a hike (if we are talking about wild nature) it is an indispensable thing. We made tea in a thermos.
This thing amused me:)
На завершальному етапі програми ми пішли на мертве озеро, підіймаючись слизькими дерев'яними сходима вверх. Озеро дрімало під товстим льодом... Сутінки швидко насувались на землю і нам лишалося одне маленьке завдання - випробувати примус, який саме у той день мені приніс "Миколай", ну трохи з запізненням, так буває...
Насправді це не є якась особлива чи дорога ріс, але у мене руки не доходили її купити. В поході це незамінна річ. Бо щоб зробити собі одну чашку кави не потрібно палити вогонь, рубати дрова і т. д. Ми зробили чай у термос.
Ця штука мене потішила:)
Чесно кажучи мені було трохи мало пригод і я хотіла сильніше втомитися, але нас чекала довга дорога назад.
The spontaneous walk was a success. Don't be afraid to break away from your usual circumstances sometimes. I wish everyone to find an opportunity for spontaneity.
Спонтанна прогулянка вдалась. Не бійтеся іноді відірватися від звичних обставин. Бажаю кожному знайти можливість на спонтанність.
