The world is changing very fast. The war has been going on in Ukraine for almost a year... Could I have believed this as a child or at the age of 20? Every day brings us bad news. You just have time to come to terms with one bad news, when something else comes... Shelling, explosion, arrival, death and injuries...
And now a world tragedy has been added to our war, I mean the earthquakes in Turkey and Syria. It's just terrible, yesterday it was more than six thousand dead... My condolences to all the people who live there and who were injured or lost someone.
Світ змінюється дуже швидко. Майже рік в Україні триває війна... Чи могла я в дитинстві чи у 20 років в таке повірити? Ніколи. Кожен день нам приносить погані новини. Тільки встигаєш примиритися з одною поганою новиною, як настає щось інше... Обстріл, вибух, приліт, смерть...
А тепер до війни додалася ще й світова трагедія - землетруси у Туреччині та Сирії... Це просто жахливо, вчора це було більше шести тисяч загиблих... Я співчуваю усім людям, які там живуть і які постраждали чи втратили когось...
Time seemed to stand still in my village. Bad news doesn't come here.
Sometimes there is a need to rest from the noise of the city. You know, I have this constant need:) And so I escaped to the village for a few days. It's like another planet. If you ask me when I've been out for a walk in the past few months, I can't answer. Then the weather is bad, then there is no time or mood:((
But the bottom line is that walking is one of the methods of combating a bad mood. A human is not created for sitting... Agree that if we go somewhere, then the body and mind go to a certain rhythm, pace, and you can find a solution to some problem, put thoughts on the shelves.
Іноді виникає потреба відпочити від інформації та міста. Знаєте, у мене ця потреба постійна:) І ось я вирвалася на кілька днів у село. Це ніби інша планета. Якщо ви запитаєте мене, коли я була на прогулянці живучи в місті, то відповісти не зможу. То погода погана, то нема часу чи настрою:((
Але а тому то і фішка, що прогулянка це один із методів боротьби з поганим настроєм. Людина не створена для сидіння... Погодьтеся, що якщо ми кудись йдемо, то тіло і розум походять в певний ритм, темп і можна знайти рішення якоїсь проблеми, прикладати думки по поличках...
Погода була сира, а дні похмурі. Вночі падав сніг, вдень він зникав, тож я ніяк не могла впіймати його у свій кадр. Але чому б не піти в ліс? Там трохи прохолодніше і тому сніг тримається довше.
Йду старою дорогою, нічого не видумую, бо немає ні часу, ні сил на експерименти. У лісі мене чекав і сніг, і знайомі дерева, і спокійний і залишок, бо вітру між дерев не було. Сніг налипає на дерева з одного боку, перетворивши ліс на велику зебру. Це казка! Ловіть моменти зачарування...
A week ago the weather was wet and the days were gloomy. It snowed at night and disappeared during the day, so there was no way I could capture it in my frame. But why not go to the forest? It's a little cooler there and that's why the snow lasts longer.
I walked the old familiar road, because there was neither time nor energy for experiments. So, the goal was not to take a lot of photos. The goal was to breathe fresh air and communicate with the forest. Somewhere far away I heard a bird singing, as if in spring.
Snow, familiar trees, and peace awaited me in the forest. There was no wind among the trees. Falling wet snow stuck to the trees on one side, turning the forest into a big zebra. This is a fairy tale!
Catch moments of magic.
Hot tea is like the greatest luxury.
Many thanks for your visit and support! Thanks to 
for this great initiative.
Do you like walking on Wednesday? Join and share your impressions with us!
See you!
P.S. Monochrome landscapes of this place are here. Welcome 💙💛