Wednesday walk. Two lakes

En	Ua
Hi, friends! Last Sunday I went for an early evening walk with my daughter Daryna. It was the day when all of us were sick. Darynka had a fever during the day, but by the time of the walk, it had dropped to a normal level, so we decided to go out for some fresh air. Walks are good for your health — that’s no secret to anyone. Mom was asleep with our younger son — they were also tired and unwell. So Darynka and I decided to take a little walk. We didn’t plan anything in advance — we just stepped out of the house and went wherever our hearts led us, wherever our feet took us.	Привіт, друзі! Минулої неділі я здійснив передвечірню прогулянку з моєю донечкою Даринкою. Це був той день, коли ми всі були хворі. У Даринки вдень була температура, але на момент прогулянки вона знизилася до нормального рівня, тому ми вирішили все ж таки вийти на свіже повітря. Прогулянки корисні для здоров’я — це ні для кого не секрет. Мама спала з нашим молодшим сином — вони теж були втомлені й нездужали. А ми з Даринкою вирішили трохи пройтися. Ми нічого не планували заздалегідь — просто вийшли з дому й пішли туди, куди несло серце, куди вели ноги.

Hi, friends! Last Sunday I went for an early evening walk with my daughter Daryna. It was the day when all of us were sick. Darynka had a fever during the day, but by the time of the walk, it had dropped to a normal level, so we decided to go out for some fresh air. Walks are good for your health — that’s no secret to anyone. Mom was asleep with our younger son — they were also tired and unwell. So Darynka and I decided to take a little walk. We didn’t plan anything in advance — we just stepped out of the house and went wherever our hearts led us, wherever our feet took us.

Привіт, друзі! Минулої неділі я здійснив передвечірню прогулянку з моєю донечкою Даринкою. Це був той день, коли ми всі були хворі. У Даринки вдень була температура, але на момент прогулянки вона знизилася до нормального рівня, тому ми вирішили все ж таки вийти на свіже повітря. Прогулянки корисні для здоров’я — це ні для кого не секрет. Мама спала з нашим молодшим сином — вони теж були втомлені й нездужали. А ми з Даринкою вирішили трохи пройтися. Ми нічого не планували заздалегідь — просто вийшли з дому й пішли туди, куди несло серце, куди вели ноги.

En	Ua
So that’s how we ended up down the street from our house, slowly walking along a narrow village road. This place used to be filled with summer cottages, and before that — collective farm fields. Now it’s a fully developed street with many homes. The village has grown. There used to be almost nothing here — just a few houses and gardens. And the small lake you see in the photos used to be deep and full of water. The water wasn’t the cleanest, perhaps, but kids used to swim in it — and so did I. In summer, 20 to 30 children would gather there at once. We could spend hours by the lake on hot days. Even a few years ago, it was still deep enough. Then a tractor reshaped the bank, making it higher, but there was still plenty of water. There were even crayfish — and as you know, crayfish don’t live in dirty water. And of course, there were fish. But now... I can’t imagine what could survive in that stagnant swamp. The lake has almost dried up. Daryna and I were able to walk along a shoreline that used to be the bottom. You couldn’t walk there before — you could only swim under the bushes. Now, there’s probably not even a meter of depth left. I used to barely reach the bottom when diving — it was about 2.5 meters deep. It’s quite sad. I don’t know exactly what happened to the lake. I hadn’t been there in a long time. And from the road, behind the hills, you can’t see anything. Even though I sometimes drove past, I had no idea the water had gone down so much.	Так ми й опинилися вниз по вулиці від нашого будинку, поволі спускаючись вузенькою сільською дорогою. Колись тут були дачі, а ще раніше — колгоспні поля. Зараз це вже повноцінна вулиця з багатьма будинками. Село розрослося. Колись тут майже нічого не було, лише кілька хат та городи. І ось те саме озерце, яке ви бачите на фотографіях, колись було глибоким і повноводним. Вода, може, й не найчистіша, але діти в ньому купалися — і я також. Улітку на озері збиралося по 20–30 дітей одночасно. Ми могли проводити там по кілька годин на день у спеку.Ще кілька років тому там було досить глибоко. Потім трактор трохи переформатував берег, зробив його вищим, але води все ще було багато. Там навіть водилися раки — а, як відомо, раки не живуть у брудній воді. І, звісно, була риба. А тепер... я не уявляю, що взагалі може вижити в тому затхлому болоті. Озеро майже висохло. Ми з Даринкою змогли пройти берегом, який колись був дном. Раніше там годі було пройти — хіба що пропливти під кущами. Зараз же, мабуть, і метра глибини не залишилося. А колись я ледь діставав ногами до дна, коли пірнав. Було десь 2,5 метра глибини. Це доволі сумно. Я не знаю, що саме сталося з озером. Давно там не був. А з дороги за пагорбами нічого не видно. І хоч я іноді проїжджав повз, не здогадувався, що там залишилось так мало води.

So that’s how we ended up down the street from our house, slowly walking along a narrow village road. This place used to be filled with summer cottages, and before that — collective farm fields. Now it’s a fully developed street with many homes. The village has grown. There used to be almost nothing here — just a few houses and gardens. And the small lake you see in the photos used to be deep and full of water. The water wasn’t the cleanest, perhaps, but kids used to swim in it — and so did I. In summer, 20 to 30 children would gather there at once. We could spend hours by the lake on hot days. Even a few years ago, it was still deep enough. Then a tractor reshaped the bank, making it higher, but there was still plenty of water. There were even crayfish — and as you know, crayfish don’t live in dirty water. And of course, there were fish. But now... I can’t imagine what could survive in that stagnant swamp. The lake has almost dried up. Daryna and I were able to walk along a shoreline that used to be the bottom. You couldn’t walk there before — you could only swim under the bushes. Now, there’s probably not even a meter of depth left. I used to barely reach the bottom when diving — it was about 2.5 meters deep. It’s quite sad. I don’t know exactly what happened to the lake. I hadn’t been there in a long time. And from the road, behind the hills, you can’t see anything. Even though I sometimes drove past, I had no idea the water had gone down so much.

Так ми й опинилися вниз по вулиці від нашого будинку, поволі спускаючись вузенькою сільською дорогою. Колись тут були дачі, а ще раніше — колгоспні поля. Зараз це вже повноцінна вулиця з багатьма будинками. Село розрослося. Колись тут майже нічого не було, лише кілька хат та городи. І ось те саме озерце, яке ви бачите на фотографіях, колись було глибоким і повноводним. Вода, може, й не найчистіша, але діти в ньому купалися — і я також. Улітку на озері збиралося по 20–30 дітей одночасно. Ми могли проводити там по кілька годин на день у спеку.Ще кілька років тому там було досить глибоко. Потім трактор трохи переформатував берег, зробив його вищим, але води все ще було багато. Там навіть водилися раки — а, як відомо, раки не живуть у брудній воді. І, звісно, була риба. А тепер... я не уявляю, що взагалі може вижити в тому затхлому болоті. Озеро майже висохло. Ми з Даринкою змогли пройти берегом, який колись був дном. Раніше там годі було пройти — хіба що пропливти під кущами. Зараз же, мабуть, і метра глибини не залишилося. А колись я ледь діставав ногами до дна, коли пірнав. Було десь 2,5 метра глибини. Це доволі сумно. Я не знаю, що саме сталося з озером. Давно там не був. А з дороги за пагорбами нічого не видно. І хоч я іноді проїжджав повз, не здогадувався, що там залишилось так мало води.

En	Ua
A completely different picture opened up before us at another lake, located nearby — just a five-minute walk away. I used to swim there as well when I was a bit older, because this lake was deep, and adults wouldn’t let us go there unsupervised. The water was cold, and if you dove in, you could be seized by a cramp — and then it was hard to swim back to shore. A grown man once drowned in this lake. People say he had been drinking — but that’s a common assumption in such cases, when in reality, a cramp can happen to anyone, even someone perfectly sober and healthy. I never liked swimming there much, because the shores were marshy, overgrown with grasses and reeds. But for fishing, this place is perfect — big fish live here. Although the lake is privately owned, the owner shows up rarely and usually turns a blind eye to anglers with rods. The main rule is: no nets. Darynka and I followed a narrow path down to the lake. There was truly a lot of water here, and though not crystal clear, it looked much more beautiful and “alive” than in the previous lake. Willows and other trees grew along the banks, and lush greenery was everywhere. I noticed the bird cherry trees blooming. There’s a folk belief that after the bird cherry blossoms, there will be no more frosts. But this year, it doesn’t seem to be coming true: ten days have passed since then, and the weather forecast still predicts three more frosty nights ahead. That makes things more complicated — I’ll have to cover the seedlings again with agronets. After walking around the lake, Daryna and I climbed a trail through the thickets to a high hill. A beautiful view opened up from there. We stood for a while, took it all in, and then returned home — with good moods and fresh impressions.	Зовсім інша картина відкрилася нам біля іншого озера, розташованого неподалік — лише за п’ять хвилин ходьби. Я теж ходив купатися туди, коли був малим, але вже трохи старшим, бо це озеро було глибоке, і дорослі не дозволяли нам туди ходити без нагляду. Вода в ньому була холодна, й коли пірнав, тебе могла схопити судома — і тоді вже було важко виплисти. Колись у цьому озері втопився дорослий чоловік. Подейкують, що він був напідпитку — але в таких випадках так часто говорять, а насправді судома може трапитися з будь-ким, навіть цілком тверезим і здоровим. Я не дуже любив плавати саме в цьому озері, бо береги там болотисті, зарослі різними травами й очеретом. Але для рибалки це місце ідеальне — тут водиться велика риба. Хоч озеро й приватне, власник з’являється рідко, й зазвичай закриває очі на рибалок із вудочками. Головне — щоб ніхто не приходив із сітками. Ми з Даринкою підійшли стежкою до озера. Тут води справді багато, і хоча вона не надто чиста, виглядає значно красивіше й "живіше", ніж у попередньому. Береги поросли вербами та іншими деревами, всюди — буйна зелень. Я помітив, як цвіте черемха. Кажуть, що після її цвітіння заморозків уже не буває — таке є народне повір’я. Але цього року воно, схоже, не справджується: відтоді минуло вже десять днів, а синоптики обіцяють ще три ночі поспіль заморозки. Це додає клопоту — доводиться знову накривати розсаду агроволокном. Після прогулянки біля озера ми з Даринкою піднялися стежкою крізь хащі на високий горб. Там відкрився гарний краєвид. Ми трохи постояли, помилувалися, а потім повернулися додому — з гарним настроєм і новими враженнями.

A completely different picture opened up before us at another lake, located nearby — just a five-minute walk away. I used to swim there as well when I was a bit older, because this lake was deep, and adults wouldn’t let us go there unsupervised. The water was cold, and if you dove in, you could be seized by a cramp — and then it was hard to swim back to shore. A grown man once drowned in this lake. People say he had been drinking — but that’s a common assumption in such cases, when in reality, a cramp can happen to anyone, even someone perfectly sober and healthy. I never liked swimming there much, because the shores were marshy, overgrown with grasses and reeds. But for fishing, this place is perfect — big fish live here. Although the lake is privately owned, the owner shows up rarely and usually turns a blind eye to anglers with rods. The main rule is: no nets. Darynka and I followed a narrow path down to the lake. There was truly a lot of water here, and though not crystal clear, it looked much more beautiful and “alive” than in the previous lake. Willows and other trees grew along the banks, and lush greenery was everywhere. I noticed the bird cherry trees blooming. There’s a folk belief that after the bird cherry blossoms, there will be no more frosts. But this year, it doesn’t seem to be coming true: ten days have passed since then, and the weather forecast still predicts three more frosty nights ahead. That makes things more complicated — I’ll have to cover the seedlings again with agronets. After walking around the lake, Daryna and I climbed a trail through the thickets to a high hill. A beautiful view opened up from there. We stood for a while, took it all in, and then returned home — with good moods and fresh impressions.

Зовсім інша картина відкрилася нам біля іншого озера, розташованого неподалік — лише за п’ять хвилин ходьби. Я теж ходив купатися туди, коли був малим, але вже трохи старшим, бо це озеро було глибоке, і дорослі не дозволяли нам туди ходити без нагляду. Вода в ньому була холодна, й коли пірнав, тебе могла схопити судома — і тоді вже було важко виплисти. Колись у цьому озері втопився дорослий чоловік. Подейкують, що він був напідпитку — але в таких випадках так часто говорять, а насправді судома може трапитися з будь-ким, навіть цілком тверезим і здоровим. Я не дуже любив плавати саме в цьому озері, бо береги там болотисті, зарослі різними травами й очеретом. Але для рибалки це місце ідеальне — тут водиться велика риба. Хоч озеро й приватне, власник з’являється рідко, й зазвичай закриває очі на рибалок із вудочками. Головне — щоб ніхто не приходив із сітками. Ми з Даринкою підійшли стежкою до озера. Тут води справді багато, і хоча вона не надто чиста, виглядає значно красивіше й "живіше", ніж у попередньому. Береги поросли вербами та іншими деревами, всюди — буйна зелень. Я помітив, як цвіте черемха. Кажуть, що після її цвітіння заморозків уже не буває — таке є народне повір’я. Але цього року воно, схоже, не справджується: відтоді минуло вже десять днів, а синоптики обіцяють ще три ночі поспіль заморозки. Це додає клопоту — доводиться знову накривати розсаду агроволокном. Після прогулянки біля озера ми з Даринкою піднялися стежкою крізь хащі на високий горб. Там відкрився гарний краєвид. Ми трохи постояли, помилувалися, а потім повернулися додому — з гарним настроєм і новими враженнями.