Вітаю, читачу! Більше про автора ви можете дізнатися тут
Hello, friend! You can learn more about the author here
Морозного різдвяного ранку, саме на початку січня, ми були на Різдво в церкві.
Багато людей брали із собою їжу, щоб віддати її на благодійність. Інші вирішили просто пожертвувати гроші.
Спускаючись кам'яними сходами, ми побачили вродливу молоду панянку. Думали, що їй потрібна допомога, аби пройти сходами, тому що вона була вагітна. На наш подив, жінка чемно відмовилася, коли ми запитали, чи потрібна їй допомога.
Ми зупинилися прямо біля входу через натовп людей. Потім побачили ту саму панну, яка стала на коліна й простягла руку. Отже, вона жебрачка...
На щастя, люди швидко виявили співчуття до неї. Майже кожен, хто проходив повз, залишав їжу чи гроші. Через годину з церкви вийшла інша жебрачка. Але ця жінка чимало відрізнялася від першої. Вона виглядала неохайно і схоже, нездужала на алкоголізм.
Через її зовнішність дехто уникав її, але більшість все ж проявили милосердя до цієї жінки. Ми помітили, як вона підійшла до вагітної і сіла поруч прямо на сходах (йшов сніг і було досить зимно, тому всі намагалися сховатися під навісом; вона ж, здавалося, зовсім не боялась холоду).
Потім між ними відбулась розмова:
– Ой, дівчино! Невже... вагітна?
– Так...
– Нічого-се! Чесно? – Думаю, вона просто не могла повірити, що вагітна жінка потрапила в таку жахливу ситуацію.
– Чесно... – скромно посміхнулася дівчина, наче звикла до таких питань. Потім співрозмовниця поспішила віддати їй частину милостині та їжі, яку отримала для себе.
Дійсно, вона навіть не думала витрачати їх на алкоголь чи дещо подібне! Більше того, мабуть, вона відчувала гордість, тому що також змогла зробити комусь різдвяний подарунок.
А роблячи добре, не зну́джуймося, бо ча́су свого пожнемо́, коли не ослабнемо.
(Гал. 6:9)
EN
Вітаю, читачу! Більше про автора ви можете дізнатися тут
Hello, friend! You can learn more about the author here
On a frosty Christmas morning, the early January by us, we were at the cruch service.
Many people took some food to give it to our charity food bank. Others decided just to donate.
As we were going down the staircase made of stone, we saw a pretty-looking young lady. We thought she needs help to pass the stairs, because she was pregnant. To our surprise, the woman politely refused when we asked if she needs help.
We stopped right next to the entrance due to the crowd of people. Then we saw that young lady kneeling down and extending her hand. It became obvious that she was a beggar...
Fortunately, people were quick to show compassion for her. Almost everyone passing by left food or some money. An hour later another beggar came out of the church. But this woman seemed to be completely different from the first one. She looked unkempt and seemed to be an alcoholic.
Because of her appearance, some of the visitors avoided her, but most still showed mercy to this woman. We noticed how she approached the pregnant lady and sat down next to her right on the stairs (it was snowing and the weather was quite cold, so everyone tried to take cover under the canopy).
Then a dialogue took place between them:
– Oh, girl, no way you're going to have a baby!
– But that's true...
– Like, for real? - I believe she just could not believe that a pregnant woman got in such a horrible situation.
– For real... – The girl smiled modestly. Then that other woman hurried to give her part of the alms and food she had received for herself.
Indeed, she wasn't even thinking about spending it on alchohol! Moreover, I guess she felt proud, because... she was able to give a Christmas gift to someone too.
Let us not lose heart in doing good, for in due time we will reap if we do not grow weary.
(Gal. 6:9)