Привіт, дорогі! Тут я не була давненько... Важко писати історії, якщо все твоє життя — суцільна тягуча історія з порятунку бездомних котів, яких не стає менше, а стає більше. Я обіцяю, що колись розповім якусь веселу котячу історію і тут. Чого б і ні... Але мені дуже хочеться, щоб Вулик був місцем відпочинку від всього цього болю.
А оце нещодавно наткнулась на статтю, яка закріплена в топі і називається "Чому наше життя без історій?".
Передусім в ній йшлося про те, що активність спільноти дуже впала і засновницю 
Кілька останніх днів в голові крутиться це запитання, отож пора таки щось написати,аби воно від мене відчепилось.
Куди зникають історії нашого життя? Хто їх краде? Хто випиває радість і цікавість до життя?
Hi friends!
I haven't been here for a long time. And recently I came across an article that is fixed in the top and is called "Why is our life without stories?"
First of all, it said that the activity of the community has dropped a lot and it upsets the admins (let's fix it).
But at the same time, this phrase has an interesting philosophical color.
This question has been running through my head for the past few days.
Where do the stories of our lives disappear? Who steals them? Who drinks our joy and curiosity about life?
Історії зникають тоді, коли з'являється рутина. І всі дні стають схожими один на одного.
Ви швидше за все бачили американський фільм "День бабака", в якому з героєм сталось чудо і щодня він прокидався в один і той самий день, що мало не довело його до божевілля. Йому було дане таке випробування,щоб він змінив своє мислення, навчився любити світ і поважати людей. Мабуть, цікаво було б мені його переглянути. Десь влітку я вже згадувала про даний фільм, бо вже тоді відчула, що день бабака стається і зі мною.
Stories disappear when routine appears. And all days become similar to each other.
You have most likely seen the American film "Groundhog Day", in which a miracle happened to the hero and he woke up on the same day every day, which almost drove him to madness. He was given such a test so that he would change his thinking, learn to love the world and respect people. It would probably be interesting for me to see it again.
Рутина, вона ж може бути і зі знаком "+" і "-".
Буває, що в людини все добре. Є і дім, і робота більше чи менше улюблена, і поряд якісь рідні люди (батьки, діти, онуки і т.д.), але якщо це все без змін триває надто довго, то рано чи пізно починаєш хотіти більшого. Іншого. Нового. Чи не так?
А якщо ти у повній дупі, наприклад маєш купу боргів (як я) або проблеми зі здоров'ям або погані стосунки у сім'ї, тоді вже точно пора вилазити з такого "дня бабака".
The routine can be with a "+" and "-" sign.
It happens that a person is fine. There is a home, and a job that is more or less beloved, and there are some relatives nearby, but if all this goes on for too long without changes, then sooner or later you start to want something bigger, something new.
And if you're in a complete mess, for example, you have a lot of debt or health problems or bad family relationships, then it's definitely time to get out of such a "groundhog day".
Ми живемо, поки ми дивуємося. То не я придумала, на жаль не знаю автора цієї думки.
Зверніть увагу на дітей, їй усе цікаво, у них тисячі запитань і вічно здивовані очі.
З віком це проходить... Людина думає, що вже все знає та все бачила. Але це звісно помилкове судження! Бо дуже різноманітна ця планета. А ми живемо у невеликих бульбашках!
Щоб було більше історій, треба старатися вийти за межі своєї бульбашки. На це теж треба сила та енергія. Якщо і її немає — вам до спеціалістів.
Якщо є — єдина моя порада це подорожі. В сусідній район вашого міста або на сусідній континент. Це вже як вийде.
До речі, сьогодні свої філософські роздуми я оздобила фото з випадкової прогулянки містом. Натрапила на невідомий мені пагорб та гарні будівлі початку XX ст.
Ну і весна у нас. Глобальне потепління бачимо щороку.
We live while we wonder. Unfortunately, I do not know the author of this opinion.
Pay attention to the children, they is interested in everything, they have thousands of questions and eternally surprised eyes.
It passes with age... A person thinks that he already knows everything and has seen everything. But this, of course, is a wrong judgment! Because this planet is very diverse. And we live in small bubbles! To have more stories, you have to try to go outside your bubble.
This also requires strength and energy. If it is not there, go to the specialists.If you have enough strength, then my only advice is to travel. To the neighboring district of your city or to the neighboring continent. This is how it will turn out.
By the way, today I decorated my philosophical reflections with a photos from a random walk around the city. I came across an unknown hill and beautiful buildings from the beginning of the 20th century.
And... Spring is here. So, this is not bad:)