Привіт усім! Хочу ще раз оголосити про додаткову постійну тему спільноти:"Історія Подорожі".
І насамперед мені хочеться згадати, як минулого року я потрапила в історію. Це був літній спекотний день. В цей день я гуляла моїм улюбленим містом. У Львові особлива атмосфера! А особливо, коли все місто поринуте в атмосферу Джазового фестивалю. Я не надто фанатію від такої музики. Раніше я відвідувала зі своїми подругами цей фестиваль. А в цей раз я вирішила пропустити і поблукати вулицями міста. Ці вулиці знайомі мені з дитинства, я часто ними ходила в школи. На вулиці Дорошенка є хореографічна школа, де я навчалася. І ось нижче красива трамвайна зупинка. Спустившись нижче я побачила відчинені двері в географічний факультет Львівського університету імені Івана Франка. Мені стало дивно, чому факультет відчиненими у вихідний день. І я зайшла в середину.
Hi to all! I would also like to announce an additional permanent topic of the community: "Travel History".
And first of all, I want to remember how I got into history last year. It was a hot summer day. On this day, I was walking in my favorite city. Lviv has a special atmosphere! And especially when the whole city is immersed in the atmosphere of the Jazz Festival. I'm not too fanatical about this kind of music. I used to visit this festival with my friends. And this time I decided to skip it and wander the streets of the city. I have known these streets since childhood, I often walked them at school. There is a choreographic school on Doroshenko Street where I studied. And below is a beautiful tram stop. Going downstairs, I saw the open door to the Faculty of Geography of the Ivan Franko University of Lviv. I wondered why the faculty was open on a day off. And I went inside.
Далі я побачила вивіску, що проходить вакцинація від коронавірусу. Тоді я ще не була готова вакцинуватися. Але я йшла далі у просторий дворик. Там на лавках одні люди чекали на вакцинацію, а інші були вже після вакцинації і чекали на реакцію свого організму. Я знайшла вільне місце на лавці і почала розглядати пам'ятника в дворі.
Next, I saw a sign that was undergoing health vaccinations. At that time I was not yet ready to be vaccinated. But I came further into the spacious yard. There, on the benches, some people were waiting for vaccination, while others were already after vaccination and were waiting for the reaction of their body. I found a free seat on the bench and began to look at the monument in the yard.
Це був пам'ятник наплічнику. Він був наче справжній, лише металевий. Я розглядала і фотографувала його. Коли до мене заговорили люди з сусідньої лавки. Що цей наплічник скопійований з реальних речей їхнього друга Саші. Сам же Саша соромився, але все таки розповів, що давно знайомий з деканом географічного факультету. Саша часто їздить подорожувати. А якісний наплічник це основний супутник подорожуючого. Одного разу у друзів виникла така ідея створення пам'ятника наплічника, і що всі аксесуари виконані в реальній величині, навіть назву всіх речей Саша мені називав, а я забула.
Це перший і можливо навіть єдиний пам'ятник наплічнику у світі. Саша позував для моїх фотографій, він та його друзі приїхали з Києва на Джаз ФЕСТ, і ще вони запрошуювали мене приєднатися до них. Та в мене були інші плани і ми попрощалися.
It was a monument to a shoulder bag. It was like the real thing, only made of metal. I examined and photographed it. When people from the next bench spoke to me. That this shoulder bag is copied from the real things of their friend Sasha. Sasha himself was embarrassed, but still told that he had known the dean of the geography faculty for a long time. Sasha often travels. And a high-quality backpack is the main way of traveling. One day, friends had this idea of creating a monument of a shoulder bag, and that all the accessories are made in real size, even all the words Sasha called me, but I forgot.
This is the first and possibly the only backpack monument in the world. Sasha posed for my photos, he and his friends came from Kyiv to Jazz FEST and invited me to join them. But I had other plans and we said goodbye.
Всього рік тому Львів жив своїм життям. Тоді ще ніхто не знав про війну. Тоді не було чути сирен. Люди спокійно ходили вулицями, заробляли гроші, спілкуватися і відвідували різноманітні концерти і фестивалі.
Мені тоді було важко навіть уявити, що я зможу залишити мій коханий Львів і поїхати в іншу країну жити.
Це день мене навчив бути відкритою до людей. Навчив також, щоб заходити у відчинені двері і не боятися вакцинації.
Це все ж не випадково!
Just a year ago, Lviv was living its own life. At that time, no one knew about the war. No sirens were heard then. People calmly walked the streets, earned money, talked and attended various concerts and festivals.
It was hard for me then to even imagine that I would be able to leave my beloved Lviv and go to live in another country.
This day taught me to be open to people. He also taught me to enter an open door and not to be afraid of vaccination. It's not accidental!
А ще Саша сказав, що якщо потерти черевики, то обов'язково потрапиш в найбажанішу, найомріяніша подорож. До речі черевики, килимок і спальний мішок теж скопійовані з Сашиних речей. Студенти факультету вірять, що якщо приміряти перед екзаменів наплічник, то вдало можна його скласти.
Мені здається, що я від тоді живу в суцільній подорожі. Після зустрічі з пам'ятником наплічника я відвідала кілька країн Туреччину, Італію, Польщу. А ще я навчилася проводити свої вихідні дні в маленьких подорожах Польщею. І після кожної мандрівки я знову і знову знаходжу нове місце для знайомства з краєм, де я живу. Щось тоді помінялося в мені, з тої сталої дівчинки, яка припнула себе до свого міста. І мені захотілося розширити свої горизонти.
Я живу в своїй омріяній мандрівці!
Тому, якщо ви будете у Львові, не полінуйтеся піти до географічного факультету до пам'ятника наплічника і згадайте своє бажання одягнувши його на плечі.
До речі свого наплічника я так і не маю. Іноді користуюся наплічником мого сина. Думаю, що в наступних дописах розповім чому.
And Sasha also said that if you rub your shoes, you will definitely go on the most desired, the most dreamed trip. By the way, the shoes, mat and sleeping bag are also copied from Sasha's things. Students of the faculty believe that if you try on a shoulder bag before exams, you can fold it successfully.
It seems to me that since then I live in a continuous journey. After meeting with the monument of the shoulder bag, I visited several countries: Turkey, Italy, Poland. And I also learned to spend my weekends in small trips to Poland. And after each trip, I find again and again a new place to get to know the land where I live. Something changed in me then, from that stable girl who attached herself to her city. And I wanted to expand my horizons.
I live in my dream trip!
Therefore, if you will be in Lviv, do not be too lazy to go to the geography faculty to the backpack monument and remember your wish by wearing it on your shoulders.
Sometimes I use my son's backpack. I think that in the next posts I will tell you why.
Позаду пам'ятника, на стіні є великий плакат про історію наплічника. Ви можете дізнатися інформацію про те як удосконалювався наплічник з роками і побажаннями мандрівників. Також є інформація про різновиди наплічника, які необхідні речі потрібно брати в наплічник в подорож. Ще є така важлива інформація, як вибрати наплічник.
Отож долучайтесь до "Історії подорожі" і будемо дізнаватися про більше корисної інформації разом!
Behind the monument, on the wall, there is a large poster about the history of the Turt backpack. You can find out information about how the backpack has improved over the years and the wishes of travelers. There is also information about the types of backpacks, what necessary things to take in a backpack on a trip. There is still such important information as choosing a backpack.
So, join the "Travel Story" and let's learn more useful information together!