Привіт усім! Цього тижня багато дорослих в пошуках ідеального подарунка. А дехто маленький очікує на свій, особливий подарунок і вірить, що святий Миколай прочитав їхнього листа і готує всі дари по написаному списку.
А я сьогодні в маминій жовтій курточці просто сяяла. І на роботі мене так і називати Сонечко. А навіщо імена? Жовте -сонечко, червоне- помідорчик, зелене- жабка і так далі. Гра в асоціацію виходить. А може моїм співробітникам хотілося цього сонечко, бо цілий день то дощ, то мокрий сніг, вітер. І я сяю. А що робити? Працюю і сяю.
А в понеділок було все по іншому. Я стояла з зеленим пакунком біля круасанів. На мене падав лапатий сніг. З гучномовця кафе звучала новорічна пісня, потім інша. Я жваво пританцьовувала і підспівувала "хай сніжить, хай сніжить, хай сніжить". І сніг сипав. Я була вся в снігу, мої вії побіліти, і волосся також.
А телефон в машині, бо Максим мав онлайн навчання по ньому слухати.
"Чому його нема? Щось сталося? Не зміг."- подумала я і пішла до своєї маленької машини.
Hello to all! This week, many adults are looking for the perfect gift. And some little ones are waiting for their own, special gift and believe that St. Nicholas has read their letter and is preparing all the gifts according to the written list.
And today I just shone in my mother's yellow jacket. And at work call me Sun. And then why do we need names? Yellow -sun, red-tomato, green-frog and so on. The game of association turns out. Or maybe my employees wanted this sunshine, because it rained all day, then wet snow, wind. And I shine. And what to do? I work and shine.
And on Monday everything was different. I stood with a green package near the croissants. It was snowing on me. A New Year's song was heard from the cafe's loudspeaker, then another. I danced and sang "let it snow, let it snow, let it snow". And the snow was falling. I was all in the snow, my lashes white, and my hair too.
And the phone in the car, because Maxim had online training to listen to it.
"Why isn't he there? Something happened? He couldn't." - I thought and went to my little car.
А взагалі подарунків я приготувала на понеділок три. Найбільший для мами і Тані ( моєї троєрідної сестри) в Італію. Пані Галині, до якої я мала поїхати на ламінування вій. І Суперменові на іменини.
Отож, коли я повернулася до своєї маленької машини,то побачила повідомлення і вибачення. Я написала відповідь, що він не зміг мене побачити, і що я стояла як снігова королева. Він ще раз вибачився. Я зрозуміла, що ми побачимося вечором на тренуванні в спортзалі. І поїхала по своїм справам.
Перше було в іншому районі. Мені потрібно було завести довідку про мої доходи адвокату. Цей адвокат живе близько біля мене. Але довідку я мала завести в його офіс в іншому кінці міста.
Від снігу на дорогах, мені було дуже важко їхати. В якийсь момент мою машину розвернуло на 360 градусів. І це було реально страшно. Мене вперше так розвернуло. Максим злякався. Добре, що не було зустрічних машин. Я повільно розвернулася і поїхала ще обережніше по засніженій дорозі до пані Галі.
In general, I prepared three gifts for Monday. The biggest for my mom and Tanya (my cousin) in Italy. Mrs. Galina, to whom I had to go for eyelash lamination. And a gift to Superman, on his birthday his angel.
So when I got back to my little car, I saw a message and an apology. I wrote the answer that he could not see me and that I stood like the snow queen. He apologized again. I realized that we would meet in the evening for training in the gym. And went about her business.
The first was in another area. I needed to get a certificate of my income as a lawyer. This lawyer lives near me. But I had to get help from his office at the other end of town.
Due to the snow on the roads, it was very difficult for me to drive. At one point, my car turned 360 degrees. And it was really scary. It turned me on for the first time. Maxim was scared. It is good that there were no oncoming cars. I turned slowly and drove even more carefully along the snow-covered road to Mrs. Gali.
Пані Галя це мама Яринки, яка ходить навчатися в мою групу в садку. Я раніше хвилювалася, щоб мені вії не попалили. Бо дуже люблять свою виховательку! Але це вже моя третя процедура. Ламінування вій, якщо коротко, то це малювання в чорний колір, закручування і підживка вітамінами.
Це гарно і природно. Хоч багато людей мене питають чи це мої власні вії? Так це мої власні- відповідаю, але мені не вірять. Після процедури ми ще довго говорили і пили каву з цукорками.
Mrs. Galya is Yarinka's mother, who goes to study in my group in kindergarten. I used to worry that she might burn my eyelashes. Because they love their teacher very much! But this is my third procedure. Lamination of eyelashes, in short, is drawing in black, twisting and fertilizing with vitamins.
It's beautiful and natural. Although many people ask me if these are my own eyelashes? Yes, these are my own - I answer, but they don't believe me. After the procedure, we talked for a long time and drank coffee with candy.
А вечором я пішла в спортзал. Супермена ніде не було. Мені ставало все сумніше і навіть не хотілося займатися.
Знайома Наталя побачила мене і швидко до мене підійшла привітатися. Вона посміхалася і потім видала таку фразу, що мене нахлинуло на сльози, але я стрималася як могла.
"Він був, таке з себе строїть, ходить, щось показує, потім пігнав опустивши голову"
"Чому, ви так кажете про нього і чому він пішов і мене не дочекався?"
Мені було образливо чути такі слова про того хлопця, який мені подобається. Він насправді нікому нічого не робив поганого. Це було для мене неприпустимо!
Я потім не могла вже продовжувати тренування, мені хотілося зосередитися, де я припустилася помилки і розминулася з Суперменом.
Отож, я обдумала і для себе визначилася.
-Якщо мій коханий чоловік буде мене любити. То я буду йому подавати набої, щоб розстрілювати всіх цих "доброзичливців"
-Якщо мій коханий чоловік буде мене поважати. То я буду слухати його і підтримувати його, щоб не казали мені інші люди.
-Якщо мій коханий чоловік буде робити все для благополуччя нашої сім'ї. То я буду йому допомагати в цьому, любити поважати і берегти кожну хвилину разом.
Це моє життя, і я вирішую як я хочу його прожити і з ким!
А подарунок ще зустрінеться з Суперменом...
Дякую вам за увагу, долучайтесь до нашої чудової групи, використовуйте тег #lifestories.
Чекаю ваші думки в коментарях, щодо моєї розповіді.
Сьогодні ходить святий Миколай і кладе під подушку подарунки всім чемним дітям і людям. Будьмо добрішими, будьмо щирішими, будьмо чесними з собою. І вас ця добра енергія обдарує в житті всім хорошим.
And in the evening I went to the gym. Superman was nowhere to be found. I was getting sadder and didn't even want to do it.
My acquaintance Natalia saw me and quickly came to greet me. She smiled and then uttered a phrase that brought tears to my eyes, but I held back as best I could.
"He was, something like this shows everyone, honorable walks like this, then drove away with his head down"
"Why, you say that about him and why he left and didn't wait for me?"
I was offended to hear such words about the guy I like. He didn't really hurt anyone. This was unacceptable to me!
I then could not continue training, I wanted to focus on where I made mistakes and missed Superman.
So, I thought about it and decided for myself.
-If my beloved husband will love me. Then I'll give him ammunition to shoot all these "benefactors"
-If my beloved husband will respect me. Then I will listen to him and support him so that other people do not tell me.
-If my beloved husband will do everything for the well-being of our family. Then I will help him in this, love to respect and cherish every minute together.
This is my life and I decide how I want to live it and with whom!
And the gift will meet with Superman ...
Thank you for your attention, join our wonderful group, use the hashtag #lifestories.
I am waiting for your thoughts in the comments on my story.
