Впродовж цих страшних 6 місяців війни я не можу згадати жодного хорошого чи позитивного сну. Хоча вони, звісно, теж бувають. Натомість про війну, чи навколовоєнну тематику чогось залишаються в пам'яті. Можливо, це реакція мозку на стрес чи намагання адаптуватись до нових умов - то більше питання до психіатрів.
During these terrible 6 months of war, I cannot remember a single good or positive dream. Although, of course, they also happen. On the other hand, something about the wartime theme remains in the memory. Maybe it's the brain's reaction to stress or trying to adapt to new conditions - that's more of a question for psychiatrists.
Нещодавно я в одному зі своїх дописів описував сон, який справдився, а саме про ракетний обстріл Кропивницького. Сьогодні я хочу вам розказати про ще один сон, який мені наснився ще пару тижнів тому, але який я зараз чітко пам'ятаю в кожній деталі. Я довго не наважувався його описати, бо не розумів яким фото підкріпити свою розповідь, бо те що я бачив - це ймовірно було повоєнне майбутнє України і ймовірно дуже далеке.
Recently, in one of my posts, I described a dream that came true, namely about the rocket attack on the city of Kropyvnytskyi. Today I want to tell you about another dream that I had a couple of weeks ago, but which I now clearly remember in every detail. I did not dare to describe it for a long time, because I did not understand what photo to support my story, because what I saw was probably the post-war future of Ukraine and probably very distant.
Але на допомогу мені прийшло мистецтво. На комп'ютері знайшов давню фотографію мистецької роботи одного знайомого художника і ця робота візуально чітко проілюструвала моє сновидіння. Отже сюжет сну наступний. Я потрапляю у велике місто майбутнього, яке побудовано за принципом квадратної фортеці, де стіни виконують функцію житла для десятків тисяч людей (бо це невеличке місто), а посередині цього квадрату велика площа укладена бруківкою з матеріалу скляної поверхні, яка приймає та акумулює енергію сонця. На площі люди метушаться у своїх справах, а на стінах по периметру фортеці-міста розташовані протиракетні комплекси, по три на одну стіну, а з десяток військових біля кожного такого комплексу з піднятими вгору головами вдивляються в небо у спеціальні біноклі-сканери. Я питаю у супроводжуючого для чого це? А він відповідає, що життя цього та інших міст України знаходиться під постійною загрозою знищення від ворога (якого саме він не сказав, але це було і так зрозуміло), а тому після того, як були знищені багато міст та сіл, українці почали будувати отакі от сучасні міста-фортеці, і це врятувало наш народ від знищення. Десятки!!! років такі міста ефективно відбивають будь-який ракетний обстріл і люди вже звиклись з цим як з буденністю, щось на зразок надокучливих комарів - скільки їх не знищуй, а вони всеодно прагнуть вашої крові.
But art came to my aid. On the computer, I found an old photo of an art work by an artist I know, and this work visually clearly illustrated my dream. So the plot of the dream is as follows. I enter a large city of the future, which is built according to the principle of a square fortress, where the walls serve as housing for tens of thousands of people (because it is a small city), and in the middle of this fortess a large square is paved with glass surface material that receives and accumulates the energy of the sun. On the square, people are bustling about their business, and on the walls around the perimeter of the fortress-city there are anti-missile complexes, three on one wall, and a dozen soldiers near each such complex look into the sky with special binocular scanners with their heads raised. I ask the attendant what it is for? And he answers that the life of this and other cities of Ukraine is under constant threat of destruction from the enemy (who exactly he did not say, but it was already clear), and therefore, after many cities and villages were destroyed, Ukrainians began to build such here are modern fortress cities, and this saved our people from destruction. For tens of years, such cities effectively repel any missile attack, and people have already become accustomed to this as a commonplace, something like annoying mosquitoes - no matter how much you destroy them, they still crave your blood.
Картина "ТРИГЛАВ". Дерево, нитка, випалювання. / Painting "Three heads". Wood, thread, firing.
Це був сон, а ця мистецька робота називається "Триглав" і вона мені візуально нагадала облаштування міста-фортеці зі сну. Приблизно так виглядає зсередини одна зі стін фортеці, а три голови зверху, це захисні комплекси протиповітряної оборони. І я от собі думаю, чи то ще наші давні пращури вже бачили світ майбутнього і передавали його у своїх знаках і символах, а художники всього лише ретранслюють для нас певну закодовану інформацію? Коротше кажучи - дивний сон і ще дивніші висновки та роздуми.
It was a dream, and this work of art is called "Tryglav" and it visually reminded me of the arrangement of a fortress city from a dream. This is roughly what one of the walls of the fortress looks like from the inside, and the three heads on top are anti-aircraft defense complexes. And I think to myself, did our ancient ancestors already see the world of the future and conveyed it in their signs and symbols, and artists are just relaying certain coded information for us? In short - a strange dream and even stranger conclusions and reflections.
Photo sourse "НІСЕНІТНИЦЯ - СТРАШИЛКА". 2017. Орг.скло,олія.35х35.
А щодо цього художника, з іншими роботами якого ви можете ознайомитись тут, то у нього є дві пророчі картини, над якими ми ще до війни сміялися, як з нездорової фантазії. Перша картина написана у 2012 році, де намальований фестиваль "Країна мрій" у Києві на співочому полі, який з неба атакує зграя гелікоптерів. А друга робота вже 2017 року, де автор ілюструє народну нісенітницю про те, як на вас нападає якесь чудовисько, а ви берете дровиняку і лупите його по голові, змушуючи тим самим його тікати.
Чи це не є символізм? За це я люблю мистецтво і творчих людей, бо вони бачать цей світ у різних вимірах і у різних формах намагаються нам передати це бачення.
As for this artist, whose other works you can get acquainted with here, he has two prophetic paintings, which even before the war we laughed at as an unhealthy fantasy. The first picture was painted in 2012, where the "Land of Dreams" festival in Kyiv is depicted on a singing field, which is attacked from the sky by a flock of helicopters. And the second work is already from 2017, where the author illustrates the folk nonsense about how some monster attacks you, and you take a stick of wood and hit it on the head, thereby forcing it to run away.
Isn't this symbolism? That's why I love art and creative people, because they see this world in different dimensions and try to convey this vision to us in different forms.