Привіт, друзі! Сьогодні я хочу поділитися з вами дещо незвичними фотографіями (проте ті з вас, хто більш-менш регулярно стежить за моїми дописами, знає, що я люблю незвичні фото 😀). Ось що ви бачите тут якісь таблички (як я вже написав у заголовку, алюмінієві), які висять на якихось заіржавілих металевих прутах (це паркан 😄) з вибитими чимось гострим металевими знаками на них. Що це? Якийсь шифр, знаки штучної мови чи новітні ієрогліфи? Все набагато простіше)).
Річ у тому, що мій батько, ще донедавна займався щепленням дерев, для свого саду і на продаж. Він використовував старий дідівський спосіб - ішов в ліс, шукав там дички - саджанці фруктових дерев, які ніхто не садив, викопував, ніс додому, садив на спеціально призначеній для цього ділянці - шкілці, а потім щепив.
Звідки ж у лісі беруться фруктові саджанці? Просто хтось їв яблуко, грушу, сливу чи черешню (хоча у нас в лісі повно старих диких черешень, то ж ті вже самі розкидаються там своїми кісточками, тобто вільно падають), насіннячко впало на землю, а наступного року проросло. Такі деревця, як виростуть, майже ніколи не будуть родити такі ж солодкі та великі плоди, як материнське дерево, на якому вони дозріли (хоча бувають і винятки). Тому їх треба нащеплювати гілочками культурних сортів, які ми бажаєм, щоб у нас родили.
То ж для того, щоб пам'ятати, яке саме дерево нащеплене на підщепу, батько вішав них малесенькі алюмінієві таблички, на яких він вибивав зубилом йому одному відомі значки (хоча інколи він забував їх значення 😄) на позначення конкретних сортів, які записував у своєму зошиті. Потім, коли деревця підростали, їх викопували для пересадки чи на продаж, а таблички знімалися та вішалися на огорожу (хоча деякі таблички все ж залишалися, бо забували зняти). Такий собі аналог дзвіночків на мостах 😃.
Ось така історія цих чудернацьких "ієрогліфів" 😀. А далі решта світлин з ними:
