Привіт!
Мій перший пост у нашій зовсім молодій спільності. Він у мене зріє вже кілька днів, і щоразу виходить інша тема.
Сьогодні зранку, наприклад, я з усіх вікон виглядала швидку допомогу. Незвичне заняття, і не рекомендую нікому.
Вид з мого вікна мінявся дуже часто. Щойно порахувала, що переїжджала 13 разів, а думала, що 12. 😄 Але цікаво не це, а те, що найбільше я жила на 3 поверсі. Це я зрозуміла кілька днів тому. І чоловік мій теж більшість часу жив на 3му. І наша перша квартира, яку ми купили, також на третьому 😁
Сюди, де ми зараз живемо, нас занесло випадково. Але зрештою нам тут сподобалось.
Ми живем біля одного з хайвеїв. Машини тут їздять круглодобово, і на вихідних, і у Новорічну ніч навіть. Але навколо багато зелених зон. Мама каже, що у нас тут як в селі 😊 В хорошому розумінні.
Зранку із свого вікна я часто бачу білок. Вони люблять наш горіх, що росте навпроти під'їзду. Білка зриває оапками горіх, швиденько його лущить, і потім шукає, куди його сховати. Збоку завжди сидить синичка і уважно дивиться.
Люблю дивитись на ворон. Як навесні вони малі вчаться літати, а потім виживати. Ворони теж за мною спостерігають з вершечка сусідньої.берези.
Влітку, коли відриті вікна, я люблю чути їхні "переговори". Інколи прилітає яструб, і тоді у дворі стає тихо-тихо, лиш чути його тоненький, протяжний і неголосний крик. Коли я кажу чоловікові: "Чув?" Він каже: "Чув". І мені так приємно, що він знає, про що я.
Увечері з вікна, або з балкона видно, як шастають їжачки, здається, вони зовсім не бояться людей. А люди заклопотано кудись поспішають, не помічаючи і не чуючи.
Я люблю це місце. Але сподіваюсь, що за кілька років переїду у нове житло. Так само на третьому поверсі. 🙂
Але найголовніше те, що я хочу бачити із вікна свого дому МИР. Я не хочу бачити війну. Не хочу звикати до думки, що на Україну будь коли може напасти її найближчий сусід. Під дружню стурбованість інших сусідів. Хай нарешті дадуть нам спокій, а із своїми проблемами ми вже якось тут дамо собі раду.