Золочів. Це місто як старий добрий знайомий, з яким можна перехилити пляшечку пива чи філіжанку кави, залежно від ситуації.
Найчастіше туристи бувають тут заради замку. Але місто ховає в собі багато цікавих архітектурних пам'яток, про які мало хто знає. Моє улюблене заняття — знаходити цікаві закутки у відомих місцях і показувати їх з нового боку.
Zolochiv. This town is like a good old friend, with whom you can drink a bottle of beer or a cup of coffee, depending on the situation.
Most often, tourists come here for the sake of the castle. But the city hides many interesting architectural monuments that few people know about. My favorite activity is to find interesting nooks and crannies in well-known places and show them from a new angle.
То був початок осені і я традиційно вирушила в подорож пізно, після обіду та ще й у компанії дощових хмар і досить шаленого вітру...
Спочатку відвідала замок, а потім прогулялась по місту. Але через велику кількість фото моя розповідь буде у зворотньому порядку:)
It was the beginning of autumn and I traditionally set out on a trip late, after lunch, in the company of rain clouds and a rather crazy wind...
First, I visited the castle, and then I walked around the city. But due to the large number of photos, my story will be in reverse order:)
Зараз ми стоїмо на валах замку! Він позаду мене, а попереду як на долоні містечко. Воно розташувалося в улоговині, а навколо з усіх сторін є невеликі пагорби. Найбільш привертає увагу червоний дах школи,а далі бачимо обриси храмів. Саме релігійні споруди зазвичай найкраще зберігаються впродовж віків, мабуть усюди на землі. Якщо ж говорити про наш регіон, то культові будівлі робили з каменю, а прості житлові будинки частіше з дерева. Все що дерев'яне мало властивість горіти в міських пожежах Середньовіччя:(
Now we are standing on the ramparts of the castle! It is behind me, and in front of me is a small town like as in the palm of my hand. It is located in a hollow, and there are not high hills around on all sides. This plateau is called Voronyaky.
The red roof of the school attracts the most attention, and then we can see the outlines of the temples. These are the religious buildings that are usually best preserved over the centuries. If we talk about our region, churches were made of stone, and simple residential buildings were more often made of wood. Everything wooden had the property of burning in the city fires of the Middle Ages:(
Отож пропоную розглянути центр містечка зблизька. Для цього ми спускаємося з валів і через старовинні ворота та підвісний міст спускаємося до дороги. Туристів немає. Туристи вже відпочивають вдома або десь у кафе, а я люблю сутінки і довго спати вранці:)
So, I suggest you take a closer look at the center of the town. To do this, we descend from the ramparts and go down to the road through an ancient gate and a suspension bridge. There are no tourists. Tourists are already relaxing at home or somewhere in a cafe. And I love twilight.
Біля підніжжя замкових валів мою увагу привернула скульптурна група. Мабуть, це Ісус та самарянка. Згідно з біблійною історією він просив у неї води. Місце дуже затишне, оздоблене красивими рослинами і каменем. Припускаю, що з'явилося тут недавно і в майбутньому тут у цих рівчаках має текти вода.
Дуже гарним доповненням є ковані елементи.
At the foot of the castle ramparts, a sculptural group caught my attention. This is Jesus and the Samaritan woman. According to the biblical story, he asked her for water. The place is very cozy, decorated with beautiful plants and stones. I assume it has appeared here recently and in the future there should be water in these rivulets.
Forged elements are a very nice addition.
У моїй пам'яті живе згадка про золочівський костел. Я вже бувала в цьому місті сто років тому, наче в іншому житті... То ж інтуїтивно вирішила йти, куди мене ведуть ноги і дядько Гугл, як же без нього.
The memory of the Zolochiv church lives on in my memory. I had already been to this city a hundred years ago, as if in another life... I intuitively decided to go where my feet and smart Google lead me, how can I do without it.
Трішки історії:
✓ Роки будівництва 1731-1763. Засновник — син короля Польщі Яна ІІІ Якуба Собеський.
✓ Спочатку храм відносився до монастиря ордену піярів (головним завданням було навчання молоді); згодом став парафіяльним костелом і зараз також належить римо-католицькій парафії міста.
✓ Архітектурний стиль — бароко. Тут багато краси на фасаді: ліпнина, пілястри, які підкреслюють вертикаль, скульптури у нішах. На нижньому ярусі очевидно зображені апостоли Петро і Павло, а вище - католицькі святі.
A bit of history:
✓ Years of construction 1731-1763. The founder is the son of the Polish king Jan III Jakub Sobieski.
✓ Initially, the church belonged to the monastery of the order of piyars (the main task was the education of the youth); later it became a parish church and now also belongs to the Roman Catholic parish of the city.
✓ Architectural style is baroque. There is a lot of beauty on the facade: stucco, pilasters that emphasize the vertical, sculptures in niches. On the lower tier, the apostles Peter and Paul are obviously depicted, and above - Catholic saints.
Церква була зачинена, проте можна було зайти у ганок і хоча б крізь вікно оглянути інтер'єр. Все в найкращих традиціях європейського бароко.
The church was closed, but it was possible to enter the porch and at least look at the interior through the window. Everything is in the best traditions of European baroque.
Бічний вівтар,що зображає святу Трійцю на іконі і скульптури католицьких єпископів.
And this is a side altar depicting the Holy Trinity on an icon and sculptures of Catholic bishops.
Неподалік, по праву руку від костелу розташована невелика вуличка, вкінці якої ще один цікавий храм. Я попрямувала туди, відчуваючи, що це теж свідок давнини.
І ось моєму погляду відкрилась цікава, ніби і проста й аскетична, проте і дивна церква. Досі не можу збагнути, чому у ній вікна розташовані не симетрично... Якщо ви перфекціоніст, то з цим важко змиритися:)
To the right of the church, at the end of which I noticed another ancient church. I headed there.
And so an simple and ascetic, but strange church opened up to my eyes. I still can't figure out why the windows aren't symmetrical... If you're a perfectionist, it's hard to come to terms with it:)
Трішки історії:
✓ Рік заснування — 1621 (непогано!), засновник — Якуб Собеський, батько короля Яна ІІІ. Саме за правління цієї шляхетної сім'ї місто переживало свої золоті часи.
✓ Відбудова 1691 року після масштабної пожежі.
✓ Спочатку храм належав чернечому ордену Бернардинів, згодом в часи Австрії — римо-католицькій громаді міста, а потім греко-католикам. У наш час це є храм ПЦУ присвячений святу Воскресіння Господнього.
✓ Стиль побудови — ренесанс. З декору вашу увагу приверне хіба що красивий різьблений портал. Всередину, на жаль, не потрапила, але оскільки церква діюча, то це реально зробити під час богослужінь.
A bit of history:
✓ Year of foundation — 1621, founder — Yakub Sobeskyi, father of King Jan III. It was during the reign of this noble family that the city experienced its golden times.
✓ Reconstruction in 1691 after a large-scale fire.
✓ At first, the church belonged to the Bernardine monastic order, later, during the Austrian times, to the Roman Catholic community of the city. Nowadays, it is a church of the Orthodox Ukrainians dedicated to the Resurrection of the Lord.
✓ The style of construction is Renaissance. From the decor, the beautiful carved portal will attract your attention. Unfortunately, I did not get inside, but since the church is active, it is possible to do it during services.
Тут принагідно хочу зауважити, що у Золочеві дуже гарний ландшафтний дизайн. Є багато невеличких скверів, де можна перепочити і помилуватись різними квітами. Початок вересня — це цвітіння чорнобривців, жоржин, майорів, а візитівкою міста мабуть є червоні канни, що стрілами злітають вгору.
I would like to note here that Zolochiv has a very good landscape design. There are many small squares where you can rest and admire various flowers.
Я пішла вперед вулицею, де розташована старовинна церква Воскресіння...
Ось і пам'ятник В'ячеславу Чорноволу. Цей патріот і політик стояв біля витоків відновленої української держави.
Позаду можна побачити стелу пам'яті героїв Небесної сотні.
I walked forward along the street and saw the monument to Vyacheslav Chornovil. This patriot and politician stood near the origins of the restored Ukrainian state (1980-90th). Unfortunately, he was treacherously killed by representatives of the old communist government and did not become president.
Ця невеличка будівля ніби перенесла мене у Чехію чи Польщу... Відчувається, що вона теж давня і що головне — грамотно відреставрована. У Золочеві чимало історичних будівель потребують термінового ремонту! Ех, та у Львові ситуація не крана, а ще й гірша.
А перед нами — греко-католицький монастир.
This small building seems to have transported me to the Czech Republic or Poland... It feels that it is also old and, most importantly, competently restored. In Zolochiv, many historical buildings need urgent repair!
Before us is a Greek-Catholic monastery.
Цією ж вуличкою я повернулася назад, адже вечір настав неухильно, і в мене в голові роїлось кілька думок. Часом настає момент, коли треба вирішити: оглядати місто далі чи перепочити і врешті щось перекусити?
Ще один ракурс костелу.
Ще одна візитівка міста — пам'ятник Маркіяну Шашкевичу. Він народився у селі неподалік. Цей письменник пропагував українську мову, ввів її у богослужіння (!) Проживши лише 30 років, не мав жодного портрету, отож всюди зображають його сина, що був максимально схожим на Шашкевича...
It was time to go back to rest for a few minutes and eat something :)
I went out to the main square of the city. A monument to Markiyan Shashkevych is located here. He was born in a nearby village. This writer promoted the Ukrainian language, introduced it into religious services. Having lived only 30 years, he didn't have a single portrait, so his son is depicted everywhere, who was as similar to Shashkevych as possible...
Що ж, вечір змусив мене повертатися пошвидше до машини...
У планах — повернутися сюди. Серед цікавинок є ще старовинний Княжий двір, обширний цвинтар з дуже гарними надгробками і водосховище біля міста.
Також слід зазначити, що в Золочеві дуже багато сучасних гарних церков.
Але це вже інша історія...
The evening made me return to the car. But I haven't seen everything yet, so I dream of returning.
We are not saying goodbye, Zolochiv!
