Today is a great attempt to kill two birds with one stone. First, Wednesday is a day of walks on the initiative by 
. And you can write about your walks in a special community or by using the tag #wednesdaywalk.
Secondly, I am trying to resuscitate my community Ukraine. Will anything come of it? Let's see...
Сьогодні чудова спроба вбити двох зайців. По-перше, середа — це день прогулянок з ініціативи 
По-друге, я вкотре намагаюсь провести реанімацію групи. Чи вийде з цього щось? Побачимо... Нагадаю, що Ukraine — це затишне місце, де ви можете розповісти як про далеку подорож Україною, так і про похід в театр, на концерт, у якесь цікаве кафе або прогулянку парком рідного міста... Давайте пізнавати Україну разом!
It was a beautiful day, Wednesday, February 8. These are such rare moments when a good mood, clear weather and the availability of free time to go somewhere coincide. The center of my city, illuminated by the afternoon sun, looked like a painting by a talented artist.
То був гарний день, середа 8 лютого. Рідкісні миті, коли співпадає хороший настрій, ясна погода і наявністю вільного часу для того, щоб кудись піти. Центр мого міста, освітлений по обіднім сонцем, виглядав наче картина здібного художника.
I went to the exhibition of my friend Iryna Dzindra, anticipating good impressions, because I had previously seen these works on Instagram. "Stories of the Seine". This title seemed to transport me to romantic Paris, and I imagined myself walking the streets of this city.
I wonder where the artist got this idea from? Apparently, my friend and her family left for France when the war started and later returned.
Я йшла на виставку до подруги Ірини Дзиндри, передчуваючи гарні враження, адже попередньо бачила ці роботи в інстаграмі. Історії Сени... Ця назва наче переносила мене у романтичний Париж і ось я собі уявляла, що йду вулицями цього міста.
Цікаво, звідки у художниці виникла ця ідея? Мабуть, моя подруга з сім'єю виїхала у Францію, коли почалась війна і згодом повернулася назад. Це був цікавий досвід!
Лев, один з охоронців Львова, мирно дрімає під сонцем.
And so I reached the Powder Tower. This is a very old building that was once part of the defensive walls of the city. Now there are sometimes exhibitions or events here. That day was the closing of this exhibition, and the artist invited a few more friends. For us, she made a small excursion into the creation of this exposition.
Аж ось я дійшла до Порохової вежі. Це дуже стара будівля, що входила колись до оборонних мурів міста. Тепер тут іноді бувають виставки або якісь імпрези. У той день було закриття виставки "Історії Сени" і художниця запросила ще кількох друзів. Для нас вона зробила невеликий екскурс у створення цієї експозиції.
As it turned out, Iryna had never been to Paris. (So my version that she lived in Paris turned out to be a legend).
*The impetus for these paintings was reading Hemingway's memoirs about his life in the capital of France, which he described in a diary when he was young. She painted these pictures for more than ten years. This topic did not let her go. She drew not to show it to people, but for some kind of meditation. For self-immersion.
Як виявилося, Ірина ніколи не була в Парижі. (Отож, моя версія про те, що вона жила у Парижі, виявилася легендою).
Поштовхом до цих картин стало прочитання мемуарів Хемінґвея про його життя у столиці Франції, яке він описував у щоденнику, будучи молодим. Згодом щоденник загубився і лише на старості письменник випадково його знайшов та оформив у мемуари... Подруга малювала ці картини більше десяти років. Ця тема її не відпускала. Вона малювала не для того, щоб потім це показати людям, а для якоїсь медитації. Для самозаглиблення.
"Paris was never the same, although it was always Paris, and you changed with it."
Looking at the exhibition, I felt that these paintings had a positive effect on my condition, as if they filled me with peace. In addition to the image of water with its changing lightning, you could also see architectural objects. Some of the pictures were accompanied by quotes from Hemingway.
Оглядаючи виставку, я відчувала, що ці картини позитивно впливають на мій стан, неначе наповнюють мене спокоєм. Такий спокій ми відчуваємо, коли вживу дивимося на водну стихію. Окрім зображення води з її мінливими блисками, можна було побачити і архітектурні об'єкти. До деяких картин були цитати Хемінґвея.
Two installations were added to the paintings. The first is broken colored glass in a suitcase. The second is transparent vessels of whimsical shapes (I liked their shadow the most)!
On the wall, a projector showed a small video of people walking upside down in Paris.
Доповненням до картин стали дві інсталяції. Перша — це бите кольорове скло у валізі. Друга — прозорі посудини химерних форм (мені найбільше сподобалася їхня тінь, яка ні и і сама по собі стала ще одним експонатом)!
На стіні проектор відображав невелике відео, де люди ходять вверх ногами по Парижу.
With her exhibition, Iryna wanted to convey the passage of time, as well as the fact that each person perceives the world in his own way!
Своєю виставкою Ірина хотіла передати плин часу, а також що кожна людина по-своєму сприймає світ!
Я зрозуміла, що хотіла б запросити сюди друзів, але не встигла. Сподіваюся, ці картини з'являться ще в іншій галереї... Згодом ми ще багато спілкувалися з друзями Іри за кавою та солодощами.
And finally, catch some night Lviv, which seems to me to be more beautiful than day. It is worth walking even on one small street and you will see a lot of interesting and opposite things...
So, see you next Wednesday!!!
І на завершення трохи нічного Льова, який видається мені навіть гарнішим, ніж денний. Варто прогулятись навіть однієї малою вулицею і ти побачиш багато цікавого та протилежного... Отож, до наступної середи!!!
