Моя дорога, цей пост швидше пишу для себе.
Я хочу сказати тобі, що ти не Бог ... , ти не можеш змінювати долі і вершити суд.
Є у всіх жінках щось таке, що заставляє повірити, що ти можеш змінити когось чи щось. Але якби сильно тобі не хотілося щось змінити і скільки б зусиль не було вкладено, ти не зможеш вилікувати смертельно хвору людину, або того, хто не потребує твоєї допомоги. Ліків від пораненої душі теж не існує. Просто, зрозумій це... і відпусти.
По собі я можу сказати, що поки людина сама не захоче встати із колін, ти її не піднімеш. А всі твої зусииля можуть привести до того, що ти сама впадеш ще нижче. Я не кажу, що допомагати не потрібно, ні. Якщо твоя душа так бажає - іди за нею. Але не впадай у відчай, якщо щось не виходить. Ти не можеш нести відповідальність за все, що відбувається у цьому світі, лише за свої слова і вчинки, навіть не за почуття. Це одна із тих речей, які не підвласні людині.
Пробач себе за свою неідеальність. І не дозволяй собі впасти!
І навіть, якщо упадеш, продовжуй тихо, повільно, але все ж таки йти. Знайди у собі сили піднятися і продовжити свій шлях. Навіть, якщо ти поки не знаєш куди йдеш.
Люблю тебе!)
Фото: Ростислав Шептикін