Now I have a hard time in my relationship with my cat. He is six months old and he is no longer the naive, cute kitten. He is always on his mind. My pink glasses on raising an intelligent, intelligent, obedient cat have almost faded and I have to put up with the sad reality. For a long time, when I was still out of town, I took him to the forest to teach him to walk with us.
Зараз у мене з моїм котом важкі часи у стосунках. Йому виповнилося шість місяців і він вже давно не те наївне, миле кошеня. Він завжди собі на умі. Мої рожеві окуляри щодо виховання інтелігентного, інтелектуального, слухняного кота вже майже розвіялися і приходиться миритись з сумною реальністю. Протягом довгого часу, коли ще перебувала за містом, вивозила його в ліс, щоб привчити гуляти разом з нами.
Each time he carefully watched the road to the forest, and eventually studied. And then, every time I let him out, he confidently ran in the direction of the house. And that's when I, hoping to be able to control the situation, released him again, even after driving far enough. And he ran away completely, my patience ran out.
Він кожного разу уважно спостерігав за дорогою до лісу, і в кінцевому варіанті вивчив. І потім, кожного разу коли я його випускала, він впевнено втікав в напрямку дому. І ось коли я в надії, що зможу контролювати ситуацію, знову випустила його, навіть від'їхавши достатньо далеко. І він зовсім втік, мій терпець увірвався.
In short, since then, I have realized that the "good" ways are over. And now began heavy artillery - a leash. Since we were not able to go to the city, according to the normal leash, we made a temporary one from improvised materials. However, with good technology, which was soft enough and did not squeeze the neck, so everything is safe. In short, that's how we walked.
Коротко кажучи, з того часу, я зрозуміла, що способи "по хорошому" - закінчились. І тепер почалася важка артилерія — повідець. Оскільки, в нас не було змоги з'їздити до міста, за нормальним повідець, ми зробили тимчасовий з підручних матеріалів. Проте за хорошою технологією, який був достатньо м'який і не перетискав шию, тому тут все безпечно. Коротко кажучи, ось так ми гуляли.
However, he still tried to escape. You know, I don't understand. Because when he went for a walk on his own, he liked it. And why did he not want to walk with me? We knew right away that we would take the cat to the apartment back and tried to get him used to human company. Although you know what the difference is, he will live with us in any case.
Проте він все одно намагався втекти. Знаєте, я от не розумію. Оскільки, коли він самостійно ходив на прогулянці тоді йому це подобалося. А чому зі мною йому не хотілося гуляти? Ми одразу знали, що заберемо кота у квартиру тому і намагалися привчити його до людської компанії. Хоча знаєте, а яка різниця, він в будь-якому випадку буде з нами жити.
That's why I don't care about his feelings now, he never went to meet my proposals. His interests do not exactly concern me. And his plans are not related to me.
I assure you, if I let him out of my hands on the street, he would slip away and not even mention me. It seems to me that looking out the window, he is madly dreaming of getting there, thinking it's cool there.
Тому мені зараз теж байдуже на його почуття, він ніколи не йшов на зустріч моїм пропозиціям. Його зацікавлення ну точно не стосуються мене. І його плани не пов'язані зі мною.
От я вас запевняю, якби я його випустила з рук на вулиці, він би шмигнув хтозна-куди і навіть не згадав би про мене. Мені здається, що дивлячись у вікно, він шалено мріє попасти туди, думає що там круто.
Not seeing the other side on the other side of the canopy. Famine, cold, war, dirty basements.
He is kind of primitive. The only thing he wants from us is food. His whole life is reduced to "eat", sleep, eat again. And again.
Do you sometimes wonder what the meaning of cat life is? All their years, cats eat and wake up.
Не бачачи іншої сторони з того боку навісів. Голод, холод, війни, брудні підвали.
Він якийсь примітивний. Єдине, що він хоче від нас — це корм. Все його життя зводиться до "поїсти", поспати, ще раз поїсти. І ще раз.
От інколи задумуєшся в чому полягає сенс життя котів? Всі свої роки коти проїдають та просипають.
If you say, what about the fact that they bring joy to people.
Aha. He doesn't care about you, he is constantly thinking about an escape plan. And you know it's starting to get boring. Because I feed you, clean up after you, create for you for cozy places, and you? Ready to leave me at any moment?
Якщо ви скажете, а як же те, що вони приносять радість людям.
Ага. Йому байдуже на тебе, він постійно продумує про план втечі. І знаєте це починає набридати. Оскільки я годую тебе, прибираю за тобою, створюю для тебе за затишні місцинки, а ти? Готовий мене кинути в будь-яку мить?
I still understand dogs. Here it is: you give him food, clean, walk, but he at least gives you feedback - to serve until the end of days.
And in general he comes to you (not for selfish purposes, to ask to eat), tender, rejoices when you come, misses when you are bad, loves you. And dogs can be taught many cool commands.
Я ще розумію собаки. Тут так: ти даєш йому їсти, прибираєш, вигулюєш, але він хоч дає тобі фідбек — служити до кінця днів.
І взагалі він приходить до тебе (не з корисливих цілей, випросити їсти), ніжиться, радіє коли ти приходиш, сумує коли тобі погано, любить тебе. А ще собак можна навчити безлічі крутих команд.
Another thing: something tells me that there is a difference. That is, the dog is more likely to openly ask for food, but can just come and lie with your head on your foot. But the cat comes slyly, spins around your legs, so cute with innocent eyes, but really just wants you to give him food.
In short, finding common ground with a cat is very difficult. It is unrealistic to impose on him the understanding that he is yours. He is always on his own and will not remember you for sure.
Ще про це: щось мені підказує, що тут якраз і є різниця. Тобто собака скорше буде відкрито просити їжу, але може й просто так прийти і лягти вам головою на ногу. А от кіт він приходить хитро, крутиться навколо ваших ніг, так мило з невинними очима, а насправді просто хоче, щоб ви дали йому їсти.
Коротко кажучи, знайти спільну мову з котом дуже складно. Нав'язати йому розуміння того, що він ваш нереально. Він завжди сам по собі і точно про вас не згадає.
But he is still fluffy and you can stroke and take him in your arms against his will. But you will never get a voluntary and selfless friendship with a cat ...
Але він все ж, як і раніше, пухнастий і ви можете гладити та брати його на руки мимо проти його волі. Але ви ніколи не отримаєте добровільну та безкорисливу дружбу з котом...